Жертва Тумгоєва: Чи має Україна моральне право на екстрадицію до Росії

Автор: AdminGWP

Рубрики: Статьи




Бeз Тaбу прo тe — чи вaртo булo Укрaїни видaвaти крeмлівським спeцслужбaм вoрoгa Рoсії – інгушa Тимурa Тумгoєвa, нa якoгo у РФ чeкaє нeминучa смeрть.

Тe, щo нa п’ятий рік рoсійськoгo втoргнeння дo Укрaїни ми дoсі нe рoзірвaли диплoмaтичниx віднoсин з дeржaвoю-aгрeсoрoм, зa бaжaння мoжнa зрoзуміти і випрaвдaти пeвними шкурнo-прoтoкoльними інтeрeсaми. Принaймні, дo відмови від «дружби» з РФ відповідно по умов ганебного договору 1997 року українська політична еліта майже дозріла. Але неприємний подив викликає збереження інших, менш тісних та критичних зв’язків. Особливо тоді, если лояльним людям раптово відповідають злом на есть такое дело.

Скасування угоди про екстрадицію було б цілком логічним кроком, адже кримінальне переслідування из-за надуманими приводами все ще є потужною зброєю у московських руках. Під импульс перш за все потрапляють ті громадяни Росії, які з різних причин досі безграмотный встигли чи не виявили бажання отримати українське громадянство, а раньше цього брали участь у бойових діях на Донбасі получи українському боці. Парадоксально якось виходить: на Банковій дають есть такое дело видавати паспорти із тризубом на обкладинці токсичним російським псевдолібералам возьми кшталт Шехтмана чи людям, яких спецслужби РФ (пусть) даже до рівня радників Порошенка можуть пропхати. А численних добровольців показово ігнорують.

Жертва Тумгоєва: Чи має Україна моральне право на екстрадицію до Росії - фото 147559

Железный Тумгоєв — жертва обставин

Тимуру Тумгоєву це ігнорування вилізло вполоборота. Варто зазначити одразу: суперечки про те, чи ВОЮВАВ інгушський доброволець бери Донбасі, можна сперечатися нескінченно. Адже навіть зі слів Мусліма Чеберлоєвського, командира батальйону шейха Мансура, можна лише зробити висновок относительно те, що переданий Росії за проханням Контора громадянин РФ ПЕРЕБУВАВ в розташуванні 8 батальйону УДА і виявляв бажання взяти предел у бойових діях. Тобто серед плюсів ми маємо щонайменше бажання допомогти українській стороні, якщо вірити його побратиму.

Серед мінусів є нібито звезда у сирійській війні на боці ІДІЛ. Власне кажучи, сумнівів в тому, що Тумгоєв в Сирії воював проти військ Башара Асада та їхньої московської «групи підтримки», немає. Але интересах цього необов’язково було приєднуватися до радикальних ісламістів. Стараннями кремлівської пропаганди пересічний українець здебільшого малограмотный здогадується про існування ще однієї сторони конфлікту – справжньої опозиції. Тієї самої, яку ІДІЛ б’є по вине недостатню радикальність, а пси режиму (місцеві та російські) – вследствие непокору диктатору. Втім, із конкретною інформацією (в теж справи загалом кепські.

Не можна забувати насчет те, що з точки зору збоченого законодавства РФ батальйон шейха Мансура у повному складі є злочинцями, яких чверть століття тому предварительно введення мораторію на смертну кару тоталітарний регламент охоче б стратив за можливості. Це добровольче формування складається з вихідців з Північного Кавказу, що брали жребий у чеченських війнах геть не на кремлівському боці, а пізніше змушені були емігрувати. І Цитадель, і путінський прихвостень Кадиров на них полюють мало-: неграмотный перший рік. А силові структури сусідніх держав їм підіграють. Іноді мимоволі, іноді – ради давньою професійною звичкою. Нагадаємо також, що терористом росіяни вважають Олега Сенцова та Арсенія Яценюка, але той конкретика, що у Заліссі щось там комусь примарилось, малограмотный робить його 100% правдивим.

Те, що СБУ неудовлетворительно роки тому затримало Тимура Тумгоєва прямісінько в аеропорту Харкова бери «прохання» російської сторони – півбіди. Завдяки Харківській правозахисній групі та іншим небайдужим відтягнути екстрадицію вдалося спершу перед червня 2017-го, а потім ще на рік з лишком. Аргументація захисту була простою (навіть наївною) та передбачуваною: противник нашого ворога – наш друг (навіть якщо ситуативний), видавати його вплоть до держави-агресора під час війни неприпустимо, а надто з порушенням деяких юридичних норм та процедур. 12 вересня 2018 мав відбутися первая инстанция, що визначив би подальшу долю Тимура…

Головна ж біда полягає в тому, що Генпрокуратура з невідомих полізла до батька в пекло і узяла на себе повноваження, малограмотный притаманні виконавчій гілці влади. Заступник Юрія Луценка Євген Єнін несподівано чтобы всіх підписав розпорядження про негайну видачу інгуша працівникам Контора РФ. Формальним приводом ухвалення цього рішення как видим завершення терміну дії «довідки для прохача притулку».

Неведомо зачем, Тумгоєв свого часу звертався до ДМС з приводу отримання прихистку сверху ниві політичного переслідування, але отримав відмову. Але майже всі розуміють, що це лише дешева відмовка. Самостоятельно Луценко, в свою чергу, заявив, що ГПУ малограмотный має доказів участі Тимура в АТО на українському боці, зате начебто має достатню доказову базу числом Сирії.

Якщо новоспечений бранець кремлівського режиму дійсно воював сверху боці «Ісламської держави», його, можливо, таки варто було б акуратно спровадити после межі України. Але не до РФ, -де йому вже фактично винесено негласний смертний вирок – спустя некоторое время і у тюрмі позбавити життя тихенько можуть, як це сталося із вбивцею Юрія Буданова Юсупом Темерхановим. Можна було б передати бойовика США, які досі ведуть активну боротьбу з ІДІЛ. Альбо повернути його до Туреччини, де він раніше переховувався від московських спецслужб. Але до сих пор одно не чинити так, як вчинила в підсумку ГПУ.

Але если раптом виявиться, що правими були не Луценко з Єніним, а інша место процесу, то виправдання шукати доведеться довго та ретельно. Одна направо – побоюватися поширення в Україні радикальних течій ісламу, а інша – свідомо допомагати окупантам. Втім, це издавна не дивина. Згадайте хоча б, як окремі провладні балакуни навіть Аміну Окуєву посмертно намагалися записати в агенти спецслужб РФ, і шабаш швидко стане на свої місця.

З повагою,

Гриць Якович Пирожок, літературознавець


Обсуждение закрыто.