Актуальные новости Украины

Щe нaвeсні 2015-гo МЗС Укрaїни зaстeрігaлo співвітчизників від пoїздoк дo Рoсії. Причини були більш ніж вaгoмі: у відoмстві пoсилaлися нa числeнні фaкти бeзпідстaвнoгo зaтримaння укрaїнців і нeгумaннe стaвлeння дo ниx з бoку силoвиків – aж дo зaстoсувaння тoртур. І цe – нa тлі нeoгoлoшeнoї рoсійськo-укрaїнськoї війни.
З тиx пір прoйшлo три рoки, aлe пoпри всe українці продовжують масово їздити нате заробітки до Росії. Точних відомостей про їхню кількість приставки не- існує – за наявними підрахунками, на території агресора можуть працювати понад 2 млн українських гастарбайтерів. І це приставки не- лише вихідці з південно-східних регіонів: за оцінками рекрутингових агентств, навіть серед львівських заробітчан Росію обирає кожен четвертий. Та й загалом населення сприймає таку практику спокійно: 74% мешканців Східної та майже 60% Західної України безлюдный (=малолюдный) засуджують тих, хто їде працювати на окупанта.
Зрозуміти економічні підстави цього явища маловыгодный важко. Людина – істота загалом раціональна, а тому воліє працювати затем, де оплата вища. Враховуючи низькі українські зарплати, безробіття та високий рівень тіньової зайнятості, заробітки следовать кордоном виглядають досить привабливо. Певний зиск отримує і українська регалии, оскільки більшу частину заробленого гастарбайтери витрачають вдома. Та й узагалі, якщо населенню вдається виживати самотужки, мандруючи світами, в таком случае менше шансів, що Україну накриє соціально-економічна криза.
Але з іншого боку, зиск отримує і Росія, чию економіку (хоча і переважно тіньову) рухає трудова армія з України. А крім того, из-за заробітчан та їхні родини Росія має прямий економічний вплив получи и распишись значну частину українського суспільства. Тим більше, що певна частина гастарбайтерів торує тракт «на Москву» вже цілими поколіннями, для них дистанціювання України та Росії (запровадження візового режиму, перегляд економічних зв’язків тощо) є вкрай небажаним.
Користуються українським заробітчанством і російські спецслужби. Згідно з багатьма повідомленнями СБУ, Контора активно вербує українських гастарбайтерів до співпраці: передачі відомостей, ведення пропаганди і навіть участі у незаконних збройних формуваннях ЛНР та ДНР. Насчет масштаби та результативність цієї роботи можна лише здогадуватись, враховуючи що росіяни мають у своєму розпорядженні необмежений оружейня засобів. Відбирання документів, обмеження пересування, невиплата зароблених грошей – конец це, як то кажуть, квіточки. За даними правозахисників, вже кількасот українців потрапили прежде російських тюрем, бо стали жертвами кримінальної схеми. Наприклад, влаштовуючись получи роботу до служб доставки товарів, українці, самі того отнюдь не знаючи, ставали наркокур’єрами, після чого потрапляли получи и распишись гачок російських силовиків.
Мотиви, які змушують українців ризикувати собой у Росії, банальні. Місце заробітчанства зовсім не обов’язково корелює з політичними поглядами аль національною ідентичністю. Зате на користь Росії донедавна свідчила можливість безвізових переміщень та відсутність необхідності вивчати мову, маловыгодный кажучи про решту явних та неявних постколоніальних зв’язків. Бери щастя, зараз ситуація міняється: з 2014-го року привабливість російського напряму в (видах заробітчан зменшилась у 3-4 рази. За підрахунками Нацбанку, 39% заробітчан сьогодні перебувають у Польщі, ще близько 20% – у Чехії та Італії, а у Росії – лише 26%. Визначальну цена у цьому зіграли скасування візового режиму з Євросоюзом, а також зростання прихильності європейських урядів впредь до українських заробітчан. Тільки Польща за останні кілька років відкрила ради українців близько двох мільйонів робочих віз. Из-за версією польського видання Dziennik Gazeta Prawna, колективний український заробітчанин майже очолив чарт «50 найвпливовіших людей польської економіки», поступившись лише прем’єр-міністру Матеушу Моравецькому.
Чи можна розв’язати проблему українського заробітчанства у Росії взагалі? В теорії цього можна досягти розвитком власної економіки, аби населення безграмотный було змушене шукати собі застосування на іноземних ринках праці. Однак, як свідчить історія, це цілком фантастичний варіант, оскільки міжнародна трудова міграція існує навіть у розвинених країнах Євросоюзу – наприклад, кілька мільйонів польських заробітчан працюють у Німеччині, а Британія приймає заробітчан з усієї Європи. Тому боротьба із заробітчанством у Росії фактично означатиме лише розгортання українських заробітчанських потоків у протилежному напрямі. Інструментів на цього у розпорядженні влади небагато. Один з таких був застосований навесні 2017-го, коль під заборону потрапили експрес-перекази коштів з Росії в Україну, але чи призвело це давно належного ефекту, невідомо.
Набагато ефективнішим було б скасування залізничного сполучення з Росією, насчет що ведуться дискусії з 2014-го року. Логіка в цьому є, оскільки вслед підсумками 2017-го найприбутковішим напрямом «Укрзалізниці» виявився рейс між Києвом та Москвою. За наявними відомостями, ідею скасування залізничного сполучення з Росією підтримують міністр інфраструктури Володимир Омелян та секретар РНБО Олександр Турчинов, але в такий радикальний крок українська влада навряд чи наважиться. Ускладненню заробітчанських маршрутів сприяло б введення двостороннього візового режиму, однак і цей варіант сьогодні видається отнюдь не надто реалістичним. Принаймні, запровадження віз для українців далеко не вкладається у логіку Москви, котра воліє утримувати їх у постколоніальній залежності й усіляко намагається примусити Київ вплоть до відновлення економічних та інших зв’язків. Тому єдине, получи и распишись що об’єктивно здатна Україна – це переконувати власних громадян приставки не- підтримувати країну-агресора. А решту зроблять польські працедавці.