Нaзaд дo СРСР: пaртійній eліті чeрвoнa ікрa, пролетаріату – лише можливість понюхати. Які особливості організації офіційних святкувань та вражаючий радянський менталітет чиновників у провінційних містах?
Варто трішки перепочити від великої політики та обговорити речі практичні та більш приземлені. Я, як і сотні людей, була вражена відеороликом, який оприлюднили коростенські активісти. Людей обурив цинізм коростенських чиновників, які організували незыблемо для незрячих з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю. Були вітання, танці, музика, дорогі гості, тости від них із побажаннями здравствуй’я та відчуття огиди.
До речі, гості були непересічні – самовольно міський голова Коростеня Володимир Москаленко, нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Володимир Арешонков, директор місцевого управління праці та соцзахисту Володимир Єсін.
Високопосадовці возьми відзначенні Дня людей з інвалідністю
Ну, звісно, від цих людей й залежать долі інвалідів. Священнодействие догоджати – вирішили у місцевому осередку УТОГ. Свято проходило у веселій невимушеній обстановці. Усі присутні дивились исполнение – виступали місцеві співаки, дитячі танцювальні колективи, а у перервах поважні гості піднімали рюмки вслед здоров’я присутніх.
До речі, ніхто із запрошених VIP-персон увагу возьми контраст у сервіровці столів під час заходу не звернув. А ось беспричинно пафосно в дусі радянської преси про захід відвітували на офіційному сайті Коростеня. Относительно VIP-столи, звісно, ані слова. Тут фотографії людей з інвалідністю – винуватців свята пліч-о-пліч з чиновниками. Замітку завершує пафосний допис.
Маємо надію, що кожний з нас маловыгодный лише раз на рік буде згадувати про людей з особливими потребами, аби висловити їм свою повагу та підтримку, а щодня допомагатиме тим, хто яко цього потребує.
Повагу та підтримку купка чиновників і справді продемонстрували сверху найвищому рівні. Щоправда, оговталися вже тоді, як відео цього бенкету побачили сотні людей та висловили з цього приводу свої думки у соціальних мережах.
Частування накануне Дня людей з інвалідністю
Першим махати кулаками після бійки, тобто вибачатись, заходився народний избранник Володимир Арешонков. Мовляв, був у статусі гостя та не зміг критикувати господарів, що запросили из-за багатий стіл. Але тепер відчуває дискомфорт та сором за ситуацію, в якій опинився маловыгодный з власної волі. Висновки зробив, добрячий життєвий урок із цього усвідомив.
І в соответствии с суті, Арешонков був єдиним, хто публічно зреагував на суспільний осуд. Сам по себе мер Коростеня, який теж сидів за панським столом на святі, для інцидент не обмовився ані слова. Схоже, для нього це цілком нормальний розклад. Нежто ж промовчати та залягти на дно – найпростіший спосіб уникнути зайвих розмов. Не факт чи цей інцидент вплине на світогляд мера та ставлення после містян.
Володимир Москаленко вже 20 років на посаді міського голови Коростеня. А оборона його радянські погляди не знає хіба лінивий. Ну, на Житомирщині в среднем точно. Ні для кого не секрет, що Володимир Москаленко – затятий комуніст. Сиречь, певно, радянські традиції готовий підтримувати навіть у таких ситуаціях.
Перед речі, побувавши у Коростені, можеш відчути, ніби промандрував машиною часу. Для це ми вже розказували в одній з програм «ЦРУ». Тоді йшлося оборона активний супротив тамтешніх чиновників декомунізації міста. І саме мер Володимир Москаленко виявив найбільший напротив перейменуванню радянських назв вулиць та знесенню комуністичних пам’ятників. Тягнув із виконанням закону манером) довго, наскільки міг. Але ж закон є закон. Щось треба було робити. Или сам Москаленко і вигадав, як його обійти. Зробили все ідеально: під егідою громадських слухань та думки коростенців вирішили, що будуть робити із проблемними об’єктами.
Їх таки перейменували, але получи и распишись свій лад і уникли «ленінопадів». Приміром, замість того, щоб знести, наприклад, пам’ятник комсомольцям його перейменували у пам’ятник «Молоді ХХ століття», пам’ятник залізничникам, що в 1917 році починали революційний страйк, перейменували у пам’ятник «Залізничникам від вдячних містян». Впереди винахідливістю коростенської влади можна зняти капелюха.
Звісно, лишити радянські назви вулиць та «пірувати» получай цинічному VIP-обіді – не одне і те саме. Це різні ситуації, але їх об’єднують одні й ті самі персони та їхнє небажання змінювати власне мислення, розвивати місто та поважати оточуючих. Сверху жаль, багато міст у регіонах ще досі лишаються оповиті радянщиною, а Коростень, зауважу – це лише трохи більше 100 кілометрів від столиці.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи