Що посієш: бойовики Путіна, які повернулися з Донбасу, безчинствують у Росії

Автор: AdminGWP

Рубрики: Статьи




Прo тe, щo адью-якa учaсть у бoйoвиx діяx лaмaє людину, відoмo всім. У свідoмoсті кoжнoгo зaпрoгрaмoвaнo, щo вбивствo є чимoсь нaдприрoдним, тoму пoдoлaти цю грaнь тa зaбрaти чиєсь життя дужe вaжкo. Якими б мoтивaми людинa нe кeрувaлaся.

Щoдeннe бачення смерті, натискання возьми гачок автомата чи ведення обстрілів з міномета работать засучив рукава людину іншою. І це, нажаль, працює як із путінськими найманцями, яко і з бійцями ЗСУ. Втім, на відміну від терористів, українські захисники діють заради безпеки власних сімей та Батьківщини. Саме це дає їм змогу хоч якось триматися.

Окупанти ж ще предварительно війни були справжніми звірами. Російська пропагандистська механизм, суспільство, де кожен другий або сидів, либо саджав, внесли свій код у характер людей. Їх відправляли для Донбас лише для того, щоб вони могли робити тетуся, чого їх душа бажала вбивати. Від безкарності та постійних смертей вони стали машинами ради вбивства, які взагалі нічого не відчувають, забираючи чуже життя.

Звісно, подібні речі целых ніяк не могли не відбитися на житті в Росії. Від самого початку агресії, если місто, де збиралися всі недолюди  Ростов-папа-на-Дону захлинулося у крові місцевих жителів та майбутніх терористів. Казаки, зеки, кадрові військові бухали, грабували, ґвалтували та різали. Теточка ж саме вони робили на українській землі. Але ж для Донбасі процес їхнього перетворення закінчився. Щодня бачучи жарынь, яке їм влаштовували українські воїни, залишаючи тіла своїх приспішників, добуваючи поранених, російські злочинці замкнули танец та вже позбулися людського.

Звісно, у Кремлі роблять шабаш, щоб такі люди не поверталися додому наказують безлюдный (=малолюдный) пропускати їх на кордоні, відправляють на найскладніші завдання, вижити під миг яких майже неможливо. Втім, чимало терористів таки знаходять спосіб вирватися з Донбасу раньше своєї глибинки. І аж ніяк не можуть управлять там життя в нормальний спосіб. Їхня психіка отнюдь не витримує та за будь-якої можливості вони починають вбивати. Круглым счетом було із Михайлом Костянтиновим, терористом, який у листопаді 2014-го фактично не мудрствуя лукаво так пристрелив двох інспекторів ДПС.

Справа терориста із позивним «Ведмідь» стала гучною у РФ, потому что він був одним із перших вбивць, що повернулися. Розстріляв правоохоронців він зовсім неважный (=маловажный) у наслідок якогось конфлікту, а під час спроби пограбування повій, сверху яку він пішов разом із другом, таким саме терористом «ЛНР».

Майже та ж хозяйка історія сталася із жителем Москви, який воював получи и распишись Донбасі а потім вбив свого сусіда та обстріляв поліцейських під период затримання. Не менш показовим є випадок, що стався 31 грудня у Краснодарському краї, если п’яні «шахтарі Донбасу» місцеві мешканці, що приїхали з Донецька із «Калаша» «покрошили» людей у кав’ярні.

Сходно, у Кремлі забули, що все ж таки величезна дірка возьми кордоні може працювати у дві сторони. То ж потік зброї маршрутом РФ – Донбас – РФ є відносно стабільним, як би невыгодный намагалися цьому перешкодити. Те ж саме стосується й бойовиків. Втім, якщо Путіну получи це здебільшого начхати, звичайним росіянам доводиться якось існувати серед подібного бидла.

Таким чином, як би далеко не намагалися російські володарі замовчувати подібні історії, від реалій нікуди маловыгодный втечеш. Росіяни вбивають своїх же, мирних. І робитимуть це дедалі частіше.


Обсуждение закрыто.