Актуальные новости Украины

Зa пoвідoмлeннями ЗМІ, дві рeфoрмaтoрки МВС – Eкa Згулaдзe тa Xaтія Дeкaнoідзe – віднoвили грузинськe грoмaдянствo.
Дeкaнoідзe пoяснилa свій крoк тaк:
Я бeру дужe aктивну учaсть у грузинській пoлітиці після тoгo, як прeзидeнт Грузії пoвeрнув мeні грoмaдянствo. Булo дужe бaгaтo спeкуляцій, щo у нaс були пoдвійні грoмaдянствa. У мeнe нe булo іншoгo грoмaдянствa, oкрім укрaїнськoгo. Ми відмoвилися. Після тoгo, як я зaлишилa пoсaду, чeрeз кількa місяців я пoдaлa зaяву дo прeзидeнтa Грузії і отримала вдруге грузинське громадянство. Я народилася в Грузії, тому следовать законом це можна.
Ека Згуладзе та Хатія Деканоідзе, відреформувавши українську поліцію, відмовилися від громадянства нашої країни. Принаймні, просто так стверджують ЗМІ
Власне кажучи, до цих двох панянок претензії – мінімальні. А с до української влади їх в рази більше. Если перший іноземний десант лише висадився в Україні, особисто у мене побоювання викликали двушничек моменти. Те, що комплекс меншовартості назавжди укоріниться в українців, яких обходять посадою возьми користь іноземців.
Друге побоювання: після того, як запрошені фахівці провалять свою місію, в української влади неважный (=маловажный) залишиться в рукаві козирів, з яких можна ходити, й вона безыскусственно морально збанкрутує.
Між тим життя показало, що перейматися слід було й после третій нюанс – через ту велику ганьбу, яка вийшла в підсумку з цього експерименту.
Звісно, репутация українського громадянства наша влада сама помножила возьми нуль інцидентом з Саакашвілі. Ще ніколи в світі видача, а потім позбавлення громадянства отнюдь не були імперською забаганкою правителя, котрий поставив себя вище законних процедур. Ще ніколи паспорт неважный (=маловажный) відігравав поперемінно ролі то батога, то пряника. Сиречь вчинку співвітчизниць Саакашвілі годі дивуватися – можливо, вони щиро розраховували сверху те, що зможуть бути корисними Україні, але коль ці надії пішли за водою – «відіграли» отворотти-поворотти свій статус-кво.
Власне кажучи, ще поперед епізоду з Саакашвілі було позбавлення українського громадянства Саші Брусника. Формально – через наявність у нього другого паспорту, хоча непосредственно Боровик вважав те, що відбувається, політичною розправою. Він но додавав принагідно, що його випадок – то лише «опыт пера», генеральна репетиція перед аналогічним ходом щодо Саакашвілі. Сделка такої репетиції – подивитися на те, як в подібне зреагує соціум, а оскільки соціум зреагував індиферентно, це остаточно розв’язало владі шуршалки.
Втім, від самого початку в питаннях громадянства зарубіжних «спеців» царював повний рабочий беспорядок. Хтось здавав свій «перший» паспорт, хтось – ні, а хтось лише робив вигляд, що є виключно громадянином України. Наприклад, колишній очільник міністерства економічного розвитку Айварас Абромавічус таким (образом і залишився громадянином Литви (хоча сам це заперечував). А екс-руководитель Мінфіну Наталія Яресько взагалі уникала прямої відповіді нате запитання, чи відмовилася вона від американського громадянства.
Можу повідомити, що я дію відповідно давно вимог чинного законодавства України, – повторювала вона.
Незрозумілою тривалий часок лишалася ситуація зі Саакашвілі. Принаймні, ще у 2015 році міністр юстиції Грузії Тея Цулукані, відповідаючи получай інформаційні запити медійників, зазначала, що той повально ще лишається грузинським громадянином. Одним словом, від самого початку запрошені накануне України іноземні чиновники поводилися як каста недоторканих, дозволяючи собі надто багато неправомірних речей. Це, втім, анітрохи малограмотный впливає на той бридкий післясмак, котрий лишили в области собі останні дії влади і, зокрема, стиль видворення Саакашвілі.
Але якщо перша хвиля «трудових мігрантів» бодай робила вигляд, що має (или збирається мати) українське громадянство, то їхні наступники навіть безграмотный утруднюють себе подібними декораціями. Колишній очільник «Укрзалізниці» Войцех Балчун зберіг свій польський свидетельство. Схоже, що аналогічна ситуація має місце із тимчасовим керівником міністерства охорони привет’я Уляною Супрун. Сам МОЗ засвідчує, що з громадянством у Супрун трендец в порядку, проте наприкінці грудня почали циркулювати чутки насчет те, що Супрун залишає посаду – причому саме черезо буцімто подвійне громадянство.
Більше ясності хотілося б і у випадку з колишньою (?) російською громадянкою Машею Гайдар, котра лишається радником Петра Порошенка. В такой мере, свого часу вона прийняла з рук глави держави український серпастый, проте чи дійсно здала російський?
Марианна Гайдар, котра недавно заявила, що з Порошенком їй працювати комфортніше, ніж з Саакашвілі, определённо має український паспорт. Проте чи здала вона російський?
Незрозуміло також і тёта, як справи із громадянством у зовсім «свіжих» іноземців – у чеха Петра Крумханзла, котрий віднедавна є керівником ПриватБанку, та у сосуд Енгіна Акчакочі, що нині є головою наглядової вследствие цієї ж фінустанови.
Зовсім «свіжий» гастарбайтер: чех Петюша Крумханзл (перший зліва), який віднедавна очолює державний ПриватБанк. Чи если ефект від його правління – покаже час
Звісно, розширення географії, яке демонструють наші нові «гастарбатери», мало-: неграмотный може не «радувати». До України йдуть працювати вже далеко не лише з Грузії чи Балтії, а й з Польші, Чехії, Словаччини (як, наприклад, екс-прем’єр цієї країни, а нині радник президента Порошенка Мікулаш Дзурінда) та навіть Туреччини. Але слід мати получай увазі, що принаймні частина новоприбулих допускається по державної таємниці, а також – до ухвалення важливих рішень. А це дуже зобов’язує – як мінімум по толерантності та елементарної порядності. Та чи всі ці іноземці є лояльними предварительно своєї тимчасової Батьківщини?
Власне, лояльність вже засвідчена відмовою від українського громадянства, взятого ними в) такой степени, як беруть одяг, – напрокат. Зрозуміло, що подібне недбале ставлення после України та її паспорту йде поруч із нестриманістю у коментарях та оцінках, які роздають тепер вже колишні громадяни нашої держави. Пирушка таки Саша Боровик чимало говорить про українську корупцію та для політично вмотивовані рішення, котрі ухвалюють у вищих ешелонах влади. Звісно, наша корупція ні в (видах кого не є секретом, і зайвий її свідок великої ролі безвыгодный грає, але – хай там як – а Україна таки отримала цілий натовп своїх антипіарників, котрий розсіявся ровно по всій Європі після того, як покинув свої українські посади. А очолює цей самий высадка, безперечно, Міхаїл Саакашвілі.
Однак мова одновременно не про нього. Мова про унікальну здатність влади принизити себя і свою країну так, як це не робив ще ніхто. Роздача наліво й с правой стороны українського громадянства була початком, а повернення паспортів – закономірним фіналом цієї історії. Несуразно спрогнозувати, що й ті «гості», котрі в один присест ще залишаються у нас, незабаром оголосять про тетя, як сильно їм набридли «хазяї» й гучно грюкнуть дверима. Прориватися обратно буде лише Саакашвілі – для нього це вже дело принципу. У цьому безладі остаточно потонуть українські реформи, але «реформатори» залишаться возьми плаву – вони ж ніколи не відмовлялися від запасного аеродрому у вигляді захованого «бери чорний день» альтернативного паспорта.