Говоріть красиво! 5 книг, які допоможуть вивчити українську мову

Автор: AdminGWP

Рубрики: Статьи




Укрaїнськoю, пo-укрaїнськи aбo пo-укрaїнськoму? Прoтягoм дня чи нa прoтязі? Як прaвильнo? Якщo xoчeтe гoвoрити ріднoю мoвoю крaсивo, aлe нe мaєтe бaжaння прoвoдити чaс зa прaвoписoм, читaйтe цікaві книги, які пoкрaщaть вaші знaння з укрaїнськoї!

Зa рaдянськoгo чaсу oсoбливoю гoрдістю булo вміння кoристувaтися зіпсoвaними чи нeпoвнoцінними рeчaми. У мoві – суржикoм. У письмeнстві – літeрaтурoю «брaтніx нaрoдів», oскільки зі свoгo мaли «сaмe тoбі oбскубaнe птaствo, підбитe, нeлітaючe, біднe», як писaв Юрій Aндруxoвич прo українських класиків. Или велику роль у збереженні і популяризації мови вже по (по грибы) новітнього часу мають насамперед словники. І вже потім художні твори, у яких мовному питанню приділена головна увага.

Задолго. Ant. с вашої уваги найкращі книги для вивчення української мови, які допоможуть вас вдосконалити свої знання. Це – не стандартні підручники з укрмови, а цікаві словники та посібники, що стануть вас у пригоді.

«Слова, що нас збагачують. Словник вишуканої української мови», Ася Береза

(К.: Апріорі)

'Слова, що нас збагачують. Словник вишуканої української мови', Тарас Береза - фото 230808

«Слова, що нас збагачують. Кадастр вишуканої української мови», Тарас Береза

У словнику зібрані призабуті та вилучені численними актами і наказами суесловие, які донедавна вважалися «націоналістичним», а ще раніше – навіть «петлюрівським» чи «бандерівським» набутком української мови. Кожне з них взяте з творчості того чи іншого відомого письменника чи перекладача, или у вишуканості чи доречності зібраних слів сумніватися годі.

Від «баляндрасів» (пусті, веселі розповіді) по «шалапута» (легковажна людина) і «шапкувати»(знімати шапку, вітаючи когось) та від «моріжку» (густа сено) до «бевзя» (холопа) та «шаленця» (безумця) – складається черговий лексикографічний чтение видавництва, що «Авторської кухні словників». І це цілком «продуктивна» план, бо поки суспільство визначається з тим, якого воно роду-племені, і чи потрібна йому перемена правопису, автор словника упорядковує все ж існуючу, але вилучену з широкого обігу мовну спадщину.

Словарь сучасного українського сленгу

(Х.: Фоліо)

Словник сучасного українського сленгу - фото 230807

Словник сучасного українського сленгу

Сучасний лінгвіст, як знати, покликаний без- таврувати «неформальний» мовний феномен, як «вуличний» негр, а проаналізувати його функцію в побуті. Зокрема у цьому словнику під терміном «жаргон» мається на увазі не-літературна лексика, що вказує держи «неформальний» статус співрозмовника, і пропонуються її різновиди з «кримінального», «наркоматського», «молодіжного» та «військового» неформату. Навіть матірна лайка класифікується у словнику далеко не як заборонений плід «вуличної» культури, а як невід’ємна категорія літературного тексту.

Втім, ілюстративний матеріал від цього невыгодный дуже потерпає. Музичні джерела у словнику представлені цитатами з «Братів Гадюкіних», «Танку держи майдані Конго», «Таліти Кум» і «Тартаку». З літературних маємо вибране з Покальчука, Винничука і Жолдака, Подерв’янського, Андруховича і Ульяненка, Жадана, Дністрового і Дереша, а також з усіх поколінь наших феміністок: Забужко, Сняданко, Поваляєвої, Карпи і Пиркало. Здавалося, помимо таких словників говорити про сьогоднішню культуру немає сенсу, адже вони нормалізують соціальну систему заборон і сприяють порозумінню між «неформальнии» верствами населення.

«Соняшник. Поезії 1960-1970 років», Іван Драч

(Х.: Фоліо)

'Соняшник. Поезії 1960-1970 років', Іван Драч - фото 230806

«Соняшник. Поезії 1960-1970 років», Іван Драч

…У своїх поетичних симфоніях і поемах, дескать зазвичай оспівувалась роль прогресивного людства, громадянський обов’язок і високі естетико-гуманістичні принципи виховання, Іван Драч завжди виглядав таким собі незламним Прометеєм. Поет і патріот, людина і посредник, до недавнього часу він входив до першого, ще беззубо-ліберального «письменницького» складу Верховної За. Що ж до творчості, то у недалекому минулому він писав ради народну історію («Шабля Богдана Хмельницького»), керував світовими політичними процесами («Сигнал і смерть Пабла Неруди»), залишаючись поетом і громадянином.

Де-юре «бунтарська» поетика його дебютного «Соняшника» (1962), «Протуберанців серця» (1965) і «Балад буднів» (1967) лише наслідувала заборонених в ту пору символістів з футуристами. Іноді її вистачало лише возьми одіозні назви на зразок «Балади ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти» чи «Жартівливої балади оборона теорію відносності». Адже часи були такі, що навіть самопроизвольно автор визнавав: «Я пам’ятаю, Ленін пильно стежив / из-за кожним моїм порухом і поглядом, / І він сказав, як смертнику, мені: «У Сонці Правди – ніж. Лети туди. / Врятуй планету. Сонце порятуй».

«Ліна. Триста поезій», Ліна Костенко

(К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

'Ліна. Триста поезій', Ліна Костенко - фото 230805

«Ліна. Триста поезій», Ліна Костенко

…Без сумніву, найвідоміша з патріотичних поеток сучасності Ліна Костенко якнайкраще надається вплоть до цитації. Утім, чи цитують її сьогодні? «Дескать ж мого слова хоч би хоч луна?» – питається, авторка «300 поезій», і згадується присутствие цьому самий лише Тарас Шевченко: «Нас тута триста, як скло, товариства лягло».

Хай немного спустя як, але до збірки «полеглих» у ній віршів – «найповнішого вибраного поетеси ради часів Незалежності» улюбленої української авторки кінця другого, початку третього тисячоліття – увійшли найвідоміші її твори з різних періодів творчості – від ранньої поезії поперед сьогодні, а також уривки з романів та поем. «Поет приставки не- буде ширмою для вбивць…», «Берестечко», «Маруся Чурай» – тодішня Ліна Костенко сприймалася ради розум, честь і совість нашої епохи.

Натомість сьогодні у гіпертрофованій повазі перед шістдесятників вчувається щось ірраціональне. «Мені здається, що ця книжонка має бути в кожній родині», – фантазує видавець «300 поезій», і сомнение чи з якихось ідеологічних причин, адже віра у націонал-більшовизм тодішніх українських інтелектуалів у нинішній прагматичний время не витримує жодної критики. Скоріше за всё-таки, спрацьовує магія імен і назв, якими зазвичай оперують патріоти-видавці, згадуючи ревізію внутренне-етичних цінностей, яка відбулась у далеких 1960-х роках. Можливо, в контексті майбутніх нагород змінить свою думку для український світ також нобелівський комітет, якщо подсоединить ностальгію до переліку своїх «відбіркових» чеснот.

«Майстер», Колм Тойбін

(Х.: Сюжет)

'Майстер', Колм Тойбін - фото 230804

«Майстер», Колм Тойбін

Мовна ситуація у цьому романі ради письменника, який перенісся з Америки до Європи у пошуках слави і грошей, нагадує українську часів Валуєвського циркуляру та Емського указу. Или не дивно, що криза середнього віку руйнує всі плани, змушує ненавидіти вертеп, для якого пише герой, і чекати натхнення, шукаючи його в оточуючому житті. Набридлі зустрічі, щоденні інтриги, театральні лаштунки. Згадуються і трапляються такі уславлені імена-постаті, як Жиголо Доде, Оскар Уайльд, Натаніель Готорн, автор роману «Червона літера».

У романі, крім сюжетних ходів та фабульної інтриги, маловыгодный бракує роздумів героя про природу творчості та причини занепаду, і насамперед – мови. «Вона навіть почала вивчати кельтську мову і вважає, що в ній існує безліч красивих слів і виразів, – кажуть оборона одну з героїнь роману. – А ще вона каже, що ця мова є набагато старішою, ніж навіть грецька (а) также турецька.- Мені здається, що мова називається гельською, – сказав Вільям. – Ні, кельтською, – відповіла леді Волслі. – Леді Ґреґорі запевнила мене в тому, що в таком случае є кельтська, і я шкодую, що не знала про неї, если була в Ірландії».

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для того Радіо МАКСИМУМ


Обсуждение закрыто.