Oстaнні пoдії під Вeрxoвнoю Рaдoю в чeргoвий рaз збурили xвилю eмoцій і oцінoк. Вoни aбсoлютнo прoгнoзoвaні, зaкoнoмірні тa (від чoгo стaє дійснo сумнo) стaють будeнністю. Нeзaлeжнo від тoгo, чи «нaшиx б’ють» чи «нaші б’ють», нічoгo пo суті нe змінюється в циx дискусіяx. Сaнкції судів (ніби їм xтoсь дoвіряє), пoвнoвaжeння силовиків, дотримання процедури – це хана дуже важливо, напевно, в більш розвинутих суспільствах. Але будьмо відвертими – снаряжение не в протесті, не в розгоні, не в їхніх гаслах і закликах. Дело в тому, що людина, наділена владою і монополією получи и распишись насильство, могла б проявляти менше задоволення від самого процесу. В ідеалі – утримуватися від насильства, коль воно не є обов’язковим. Але такі забаганки теж більше пасують розвиненим суспільствам, в яких нема війни і чисельної агентурної мережі ворога в тилу.
Ще в таких дискусіях миг від часу з’являється ідея про те, що наша власть, мовляв, не виховала громадянина. А це вже цікаво. Держави, які існують тепер чи існували в минулому, виховували платників податків, солдатів, бюрократів. Громадяни самі пробивали собі в сторону в суперечках із державною владою, цьому є досить прикладів в історії США, Англії, Франції. Є й інші приклади (Росія, Австро-Угорщина), если держави не були готовими до зустрічі з підданими, які вирішили стати громадянами.
Якось в такой мере виходить, що держава може провести реформи, але безграмотный може виховати громадянина. Вона його може, в области ідеї, захистити чи створити рівні умови угоду кому) розвитку. Якщо цей громадянин вже є, а держава відчуває відповідний запит. Важливо, щоб запит неважный (=маловажный) просто був, але й щоб держава його відчувала. А сформулювати запит і зробити його відчутним може малограмотный просто «людина», а суб’єкт. В якого є право, є власність, є важелі впливу. Є, врешті решт, та гідність, ради яку всі люблять поговорити. Натомість, коли в громадянина є субсидії, кавалок землі без участия права її продати, безкоштовна медицина і «підвищена» пенсія, ведь про яку суб’єктність може йти мова? Які компетенция можуть існувати в режимі «пан дав, пан взяв»?
Лише небольшой відсоток населення нашої країни володіє певною суб’єктністю, і цих людей можна вважати повноправними громадянами України. Їхні запити, вимоги та інтереси эмблема захищає. То з якого дива державі обслуговувати ще й плебеїв, від яких нічого безлюдный (=малолюдный) залежить?
Відповідно, всякий протест, який не має получи и распишись меті розширення кола дійсних, а не бутафорних громадян, є прямо-таки спробою менш успішних суб’єктів посунути від влади більш успішних. Якщо це неважный (=маловажный) протест проти здачі України Москві. Хоча, як показує клиент, вдається поєднати і таке. На хвилі народного обурення декому вдається перескочить «із грязі в князі». Але в більшості випадків така методика збирає праздник самий контингент учасників, як супер-лото чи телевікторина. І отримує відповідний рівень співчуття в масах.
Можна безкінечно довго журитися, що людина безвыгодный стала цінністю для держави. Як і українська мова, ліси Карпат, бурштин Полісся. Та чи могло бути согласно іншому? Адже держава – це, грубо кажучи, сукупність громадян. І саме вони, громадяни, є цінністю, вони користуються ресурсами, лісом. А багато людей є безграмотный більше, ніж ресурсом. Яким, знову ж таки, користуються громадяни. Однако логічно.
Тому треба з ресурсу (в тому числі електорального) перетворитися бери громадян. Є, як у казочці, два шляхи. Перший, традиційний і надійний – совпартшкола міліції, молоді регіони, депутат райради і пішло-поїхало. Другий вимагає довіри хоча б між тими, хто претендує получи и распишись перехід в становище громадянина, колись це називалося боротьбою «за компетенция і вольності». Що само по собі вже натякає получай виборювання більших прав і свобод для «недогромадян».
А мітинги і вибори – це лише інструмент ради всіх. Це просто можливість не вибрати поганого управлінця двушник рази підряд. Або бути обраним. Хоча багато хто думає, що к стада вдасться нарешті знайти пастуха-вегетаріанця.
Зрештою, недаремно Декларація прав людини і громадянина є саме «декларацією». Вона приставки не- є імперативом, це не закони фізики. Людина може мати карт-бланш, а може їх і не мати. Людина – це ще маловыгодный громадянин. А збори профспілки – це не нарада акціонерів. Хоча, якщо дивитися телевізор, може виникнути така ілюзія. Потому что дзвонять люди в студію і раду радять, як управляти газотранспортною системою.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи