Кoжeн нaрoд зaслугoвує нa ту влaду, яку oбирaє. Дaнe твeрджeння нaйбільш яскрaвo xaрaктeризує істoрію укрaїнців, oсoбливo її нoвітній пeріoд, кoли відірвaвшись від Рaдянськoгo Сoюзу пoтужнoю тa бaгaтoю крaїнoю, сьoгoдні ми пeрeбувaємo нa мeжі сoціaльнoгo, пoлітичнoгo, eкoнoмічнoгo, сувeрeннoгo і тeритoріaльнoгo кoлaпсу.
У всіx нaшиx бідах ми звикли звинувачувати інших, але тільки отнюдь не себе. У нас завжди винен президент, уряд, Росія, Захід, депутати чи ще хто. Але тільки малограмотный ми. У більшості своїй українці бажають перекласти відповідальність бери інших, обраних ними, забуваючи, що свобода та щастя – це передусім власна відповідальність.
Крім того, ми завжди хочемо змін напролом зараз. Ми не сприймаємо складних рішень, а навипередки біжимо после простими, популістичними гаслами, які по своїй суті отнюдь не несуть змін, а є передвиборчою технологією, банальним елементом боротьби вслед за владу.
Щоразу після чергових виборів ми бідкаємося бери тих, кого обрали, забуваючи при цьому, що голосували, керуючись тактичною вигодою, отримуючи чи ведь гроші, чи то гречку, чи ще якусь банальну, короткотривалу вигоду из-за наш голос.
У своєму виборі українці не орієнтуються нате програмні тези кандидатів, їх не цікавить ідеологія та стратегічні смисли. Ми обираємо найбільш яскравого, харизматичного, чергового месію, який вже после декілька місяців виявляється жадібним та цинічним корупціонером.
Ми лаємо владу, що у світі Україна має досить негативний імідж і саме влада винна в цьому. Але напередодні фіналу Ліги Чемпіонів, коль у Києві квартири і готелі виставляють ціни у десятки тисяч гривень вслед одну добу, ми навіть не хочемо зрозуміти, що такими діями ніколи невыгодный привабимо до себе світ. Саме в цьому і полягає воля, ментальність нашого українського народу, де більшість залишається тактиками, схильними прежде легкої наживи, швидких грошей, авантюрних та непрорахованих рішень, маловыгодный розуміючи при цьому, що імідж – це довготривалий процес, як і реформи та зміни.
Чому є поняття «американської мрії» і ті, хто емігрують после США, це стосується і українців, згодні роками горестно працювати, аби досягти результату? Але ось в Україні наші колишні співгромадяни поводять себя зовсім інакше. Чому ми їдемо до Польщі, Чехії, Італії, Португалії, Великої Британії і затем поважаємо закони чужих країн, а у себе на Батьківщині щодня порушуємо свої? Чому беремо декілька сотень гривень під пора виборів і голосуємо за того чи іншого кандидата, упоительно усвідомлюючи, що він/вона – справжній негідник, місце якому без- у парламенті, а на лаві підсудних? Відповідь тут одна – ми нація тактичного мислення.
Країни, -де переважна більшість громадян мислить категоріями тактики, а безграмотный стратегії, не мають жодних шансів у ХХІ столітті. Такі країни приречені получи укорінення кланово-олігархічної системи, за якої є дуже багата меншість, дуже бідна більшість і незначний відсоток тих, хто може називатися середнім класом – працьовитих, креативних, освічених та розумних, проте, для жаль, такі люди не впливають на ситуацію у своїй країні, адже меншість завжди оторвать лояльність більшості, минаючи той вимираючий прошарок середнього класу.
Країни тактичного мислення невыгодный спроможні на інноваційні, технологічні, політичні, економічні та соціокультурні глобальні прориви. Вони завжди залишатимуться сировинними придатками держав стратегічного мислення, будуть завжди залежати від іноземних кредитів, їхні внутрішні та зовнішні борги зростатимуть у геометричній прогресії і, як в итоге, такі країни приречені залишатися виконавцями чужих рішень, втрачаючи власну суб’єктність получай світовій арені.
Кажуть, що завжди варто жити виключно сьогоднішнім денно, бо завтра може просто не бути. Можливо беспричинно, але потрібно пам’ятати, що навіть якщо на нас і не буде завтра, це завтра обов’язково если для наших рідних, дітей, друзів та мільйонів українців, які заслуговують кращої долі. Проте, аби досягти цієї кращої долі, ми повинні працювати по-над собою та змінюватися. І ця робота не залежить ані від президента, ні від політичної сили, яка в праздник чи інший момент формує коаліцію та уряд. Це робота кожного з нас, нашого усвідомлення своєї унікальності та неповторності бери цій планеті та розуміння, що життя з людиною трапляється тільки Вотан раз.
Нам конче необхідно перейти з категорії нації тактичного мислення вплоть до категорії нації стратегічного мислення. Це не проста урок, але вона цілком реальна. Це не завдання одного дня чи місяця, чи навіть року. Проте ми маємо це зробити, ли зникнемо з карти Європи, розбіжимося по чужих домівках, вивчаючи чужі мови, працюючи таксистами, прибиральниками та далекобійниками у Європі та Америці, поважаючи чуже та забуваючи своє.
Питання переходу від тактики перед стратегії – це питання виживання нашого народу та його долі у ХХІ столітті. І сила зобов’язана зайнятись цим питанням, якщо та сила дійсно хоче називатися державою та бути рівною серед рівних у нових реаліях міжнародної конфігурації, що формується саме сьогодні.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи