Актуальные новости Украины

Я нaвряд кoлись зaбуду мoлoдиx і дужe мoлoдиx xлoпців, які в 14-15 рoкax приїздили нa пoзиції, і нa питaння – щo ви на) этом месте зaбули – відпoвідaли, прямo, бeз пaфoсу і нaгрaнoсті «приїxaли вмирaти зa Нeньку».
І знaєтe? Вoни пoмирaли. Нe всі. Дeякі з ниx стaвaли вoякaми, дexтo після кількox днів зникaв з «нуля». Ми з пoбрaтимaми тoді закарбували собі це явище, що в нашому вузькому колі отримало визначення трагі-іронічного «неньківства».
Кожного возьми цю війну тоді привело своє. Безперечно, більшість об’єднувала ідея захисту своєї землі і цього ніхто невыгодный віднімає.
А от підсвідомо кожен мав свої глибинні причини. Хтось виріс минус батька і весь час доводив собі, що він чоловік – потому что виріс в оточенні жінок і мав через це постійні комплекси. Хтось хотів повернутись Героєм пользу кого оточення, але, коли демобілізувався, не відчув і йоти мінімальної Подяки і впав у встряска. А хтось захопливо слухав на уроках історії ради Героїзм. Слухав з викревленими наголосами. Зігнутими, деформованими вустами вчителя, підручника та міністерства. Слухав относительно героїчних студентів, юнаків, що віддали своє життя ради Майбутнє, яке «дорослі» потім через чвари, розбрат і майнові інтереси – относительно…втратили.
І я до війни, до Майдану, таково само однобоко сприймав цей подвиг. Ми з друзями навіть організовували акції у примета пам’яті.
І зараз, ось за кілька днів, ви побачите цілу купу різної емоційної забарвленості публікації. Ви побачите, людей, що винні у смерті героїв сучасності, які зі сльозами получи и распишись очах кластимуть квіти під пам’ятники Крутам та воїнам АТО, а потім сідатимуть у зароблені сверху крові авто. Багато хто говоритиме, що Крути це сторінка військової звитяги.
Але, я маловыгодный можу сприймати це так, як сприймав раніше. Війна, доторкнувшись, взяла мою голову і змусила дивитись ровно по іншому. Ні, не применшуючи героїзму і подвигу. Але змусила дуже швидко, вже держи другій чи третій ротації, коли я отримував повідомлення від юнаків накануне 25 років з питанням, як потрапити на Схід – ставив їм 3 питання «Чи готові ви лежати лишенный чего ніг і ходити під себе до кінця життя? Чи приймаєте, що вашим батькам 50/50 прийде ваше тіло у цинку? Чи готові ставати кадровим військовим (а отнюдь не бути такими різношерстними айтішниками-вчителями-таксистами-кухарями, як ми, що кинули постоянно і взяли зброю)?
І юнаки відповідали:
Та я мало-: неграмотный за це питаю, я питаю, які документи исповедь, як доїхати до вас?
А я перебивав, і просив спочатку відповісти нате ці три питання. І мені байдуже, скільки разів мене из-за це прокляне штаб агітації призову, але я задолго. Ant. с кінця життя буду переконаний, що рішення йти получи війну має спиратись на усвідомлення усіх ризиків (які раньше зустрічі з війною, все одно неможливо усвідомити) та бажання стати фахівцем у військовій справі (і туточки важливо поспілкуватись з реальними кадровими військовими про реальність).
Таким (образом, в 2014 році, ми вистояли в першу чергу завдяки стихійній мобілізації, що підірвала найвідчайдушних. Якби неважный (=маловажный) вони, хто знає, чи була б зараз Україна.
Але одним заходом не 2014 рік, і тому я можу про це говорити. Без- лише тому, що мені це болить.
Крути й Іловайськ несуть у собі дві тотожності – самопожертву і відсутність відповідальності з боку командування по (по грибы) втрати. Але українці пам’ятають лише ради подвиг. І масово забувають, що Крути – це це відсутність координації військ (які були поруч), втрати, яких могло отнюдь не бути і романтики зі зброєю, на крові яких потім у екзилях пили каву в кав’ярнях следовать кошти УНР. (Пробачте, що богохульствую на іконостас центральної для). Бо Крути впершу чергу – відсутність кримінальної відповідальності вслед військові прорахунки.
Ба, знаєте, що було після Крут? Інтелегенція, влада, командування – співало хвалебних пісень героям, «Герої безграмотный Вмирають»! Вони ставили їм пам’ятники, і організовували акції закордоном. І ті, хто в цьому був винен – робили тетуня саме, прикриваючись жалобністю і «повагою» до тих, хто віддав життя черезо їх прорахунки.
Ми маємо говорити і пам’ятати относительно Крути. Бо Крути – це засторога, яку ми безлюдный (=малолюдный) почули. Це нагадування, про те, що ми вже взяли бери себе гріх за відсутність покарання командування і влади ради надпотужні помилки. І поки ми не навчимось сприймати це си – будемо усією Україною прощати Іловайськ, Дебальцево, Небесну Сотню та сотні інших борців из-за свій народ, які могли б зараз бути живими.
Українці, хоча б враз, невимірною ціною, мають усвідомити, вкарбувати у свою ментальність, що найдорожчий доход – це не гречка, не 200 на виборах, мало-: неграмотный підвищення пенсії і мінімалки, а КРОВ. Червона, густа, з бульбашками. Вслед кожну краплинку якої – мають відповідати на усіх рівнях.