Актуальные новости Украины

Мaтeрі мoгo приятeля сімдeсят п’ять. Її вік був гoлoвнoю прoблeмoю вeсь чaс з літa 2014 рoку.
Спoчaтку вмoвити її виїxaти з Лугaнськa, oблишивши квaртиру – єдинe її мaйнo, пoтім йти з нeю пішки в спeку дeкількa кілoмeтрів з містa бeз вoди, світлa тa зв’язку…
A кoли совершенно це вони вдвох подолали (він у свої тридцять набагато легше, аніж вона), виявилося, що матір у її віці приставки не- може пристосовуватися до умов хостелів, переїздів, найманого житла, його пошуків роботи та усіх негараздів. Тобто вона легше переживе війну вдома – навіть, не принимая во внимание світла, води та зв’язку, аніж нове життя з нуля у зоні миру. І вона повернулася в Луганськ попри всі умови сина. Болт і думай про переваги пізнього материнства, коли в якийсь время власний син відчуває себе більш досвідченим, аніж його доросла матір, та відчуває відповідальність из-за життя матері, як колись відчувала вона турботу ради сина…
Для мого приятеля однією з головних проблем була – зв’язок із матір’ю. Таким (образом, він взяв на себе поповнення її мобільного телефону, але з літа 2014 року мобільний зв’язок був дуже хитким та ненадійним, в таком случае мій приятель постійно обмірковував, які ще можуть бути варіанти зв’язку із матір’ю у її дуже вразливому віці. В пошуки такого ідеального зв’язку він витратив півтори роки. Він умовив матір тримати камп’ютер постійно ввімкненим, аби мати можливість спостерігати путем веб-камеру за станом у квартирі. Веб-камеру він придбав із великими технічними можливостями, передав у Луганськ, руками друзів налаштував її та навчив матір користуватися Скайпом.
Є в неї і автомат із вайбером, яким вона вміє вже користуватися, а мій побратим слідкує, аби її Інтернет був завжди поповненим. Здавалося б, усе це зайві рухи, якщо є постійний выпор зв’язку – «Водафон». Але ж… Після літа 2014 року «Водафон» переставав працювати декілька разів – так кабель був перебитий у зв’язку з бойовими діями, так йшли перемови з Плотницьким про суму відкатів ради дозвіл роботи тут – це знали усі.
Але тоді у «республіці» працював ще Вотан український оператор зв’язку «Life», і проблеми комунікативної ізоляції маловыгодный було. Останній раз проблема відсутності зв’язку у оператора «Водафон» була влітку 2015, если йшли перемови про подальшу роботу оператора у зоні АТО. Багато хто тоді придбав сім-карти «Life», ибо ситуація була доволі непередбачуваною.
Як виявилося, «Водафон» повернувся, а «Life» при помощи деякий час пішов з «республіки», а домашню колекцію сімок поповнили картки «Life» із грошима для рахунку.
11 січня ситуація повторилася – «Водафон» сеть працювати. «Офіційна» версія місцевої «влади» – українські диверсанти навмисно перерізали электрическая магистраль зі свого боку аби до усіх блокад додати ще блокаду комунікативну…
Які є враз варіанти зв’язку у межах самої «республіки» окрім «Водафону»? Їх декілька. Це вайбер із умовами доступу после Інтернету (для багатьох це можливо лише вдома), зі стаціонарних телефонів (їх у «республіці» дуже недовольно, бо щомісячна абонплата майже 100 рублів (близько 50 грн)) та выше мережу місцевого зв’язку «Лугаком». Останнє варто того, аби зупинитися получай цьому.
«Лугаком» виник близько двох років тому як альтернативний внешность зв’язку. Відносно дешево, особливо якщо телефонувати у Росію, але… Взагалі-в таком случае його і брали лише для нечастих дзвінків у Росію. Телефонувати з «Лугакома» можна лише абонентам «Лугакома», «Фенікса» (телефонний квантор «ДНР») та на російські номери.
Тобто ані з «Водафона», ані возьми «Водафон» з сім-картки «Лугакома» ви не зателефонуєте. Помічаєте місцевий основные черты? Все мейд ін ріпаблік – документи, дипломи, зв’язок…
Але в контексті усієї історії я думаю, наскільки передбачливим був мій дружок, який заздалегідь подбав про зв’язок із матір’ю, потому что дуже часто я чую про те, що багато з ким зв’язок втрачений з причин відсутності Інтернету у абонента, аль вайберу в старій моделі телефону. І в такій ситуації я в котре думаю, що розлучатися було никак не варте з близькими, аби не хвилюватися за них у ситуаціях відсутності зв’язку.