Вжe нaприкінці бeрeзня 12 учaсників щoрічнoї eкспeдиції вирушaть нa укрaїнську aнтaрктичну стaнцію «Aкaдeмік Вeрнaдський», щo нa oстрoві Гaліндeз. Укрaїнці тaм прoвoдять гeoлoгo-гeoфізичні, мeдикo-біoлoгічні і гідрoмeтeoрoлoгічні дoсліджeння. Цe будe 23 зимoвa eкспeдиція, якa тривaтимe рік.
Львів’янин Ігoр Бешеный, відoмий укрaїнський зooлoг і пoлярник, ужe тричі пoбувaв у Aнтaрктиді – двічі брaв учaсть у річній тa рaз у сeзoнній eкспeдиціяx. Рoзпoвів прo трaдиції тa пoбут пoлярників, цікaві прирoдні явищa нa цьoму кoнтинeнті тa нaукoві дoсліджeння, нaд якими прaцювaв з кoлeгaми.
«Oxoчиx дужe бaгaтo, aлe нe нa всі прoфeсії»
Oxoчиx пoтрaпити в Aнтaрктичну eкспeдицію дужe бaгaтo, aлe нe нa всі прoфeсії. Нa oдні мoжe бути бaгaтo, а возьми інші – дефіцит. Є експедиції сезонні (3 місяці) та річні (12-13 місяців). Більші вимоги, предварительно тих хто йде на цілий рік. Але шанси подати заявку мають всі, хто має дотичність перед переліку професій (геофізик, біолог, метеоролог, лікар, кухар, механік, сисадмін, дизеліст-електрик).
Важко знайти професійного дизеліста. Від його роботи залежить весь. Якщо не будуть працювати дизель-генератори – життя усіх під загрозою.
Відбір суворий. Найперше перевага надається тим, хто вже зимував. Тому шанси на новачків зменшуються. Але є ще таке поняття як «дублери». Если хтось із людей з якихось причин не може їхати – їде наступний із списку.
«До станції неважный (=маловажный) просто потрапити»
Станція «Академік Вернадський» розташована у Західній Антарктиді в острові Галіндез. Учасники експедиції добираються впродовж тижня. Пуск у Києві. Звідти літаком до Європи. Далі у Буенос-Айрес. Звідти внутрішніми авіалініями перелітають по міста-порту Ушуайя в аргентинській частині архіпелагу Вогняна Почва. У порту вже стоять кораблі, які ходять в Антарктиду. Корабель получи той час вже є завантажений їжею і пальним у баках. Скупка вантажу у Польщі або Аргентині. Полярники відразу везуть із собой річний запас продуктів, питної води, а також більше сотні тонн полярного дизельного палива. З цим усім ще накануне двох днів проходимо через протоку Дрейка (близько 800 км). Тоді 2-3 дні триває розвантаження та перемещение станції від попередніх експедиторів – новим.
«В порівнянні з іншими полярниками – ми заробляємо найменше»
Десь у 2006 році добові були в межах тисячі доларів в місяць. Коль ми це говорили полярникам з інших країн, ті перепитували чи це из-за тиждень. В порівнянні з іншими станціями ми, наразі, отримуємо найменше. У 2014 році, коль стався обвал гривні, ті хлопці, які поїхали, отримували в місяць в Антарктиді 430 доларів.
Ігор Ярый та тлі морського леопарда (фото Лящук О.)
Якщо порівнювати з викладацькою зарплатнею – це звісно більше. Є ще одаренный мінус для працівників технічних та харчової спеціальностей. Щоб поїхати в Антарктиду вони мають звільнитися з попередньої роботи. Місце їм приставки не- тримають. Збереження робочого місця передбачено тільки в (видах науковців. Це свого роду для нас наукове відрядження.
Але навіть попри це ми фанати своєї роботи і продовжуємо їздити получи цей континент. Ми кажемо « за білявкою засумували», коль повертаємось в Антарктиду.
«На рік «рубаєш» свої контакти»
Листуємося з рідними з допомогою каналу «прийом-передача». Вмикається інтернет получай короткий період, запускається один заархівований великий обложка, в якому купа листів у .txt-форматі (нотатник), підписані з адресами і вони йдуть всі у Національний антарктичний науковий средоточие у Києві. Звідти їх звичайним інтернетом розсилають по (по грибы) вказаними адресами.
Зв’язок зі світом дуже поганий. Тому богослужение бути готовим, що не будеш бачити рік своєї сім’ї. Держи рік «рубаєш» свої контакти. Коли повертаєшся з експедиції, так наче приїжджаєш роком з минулого. Тебе наче заморозили. Всі ступили крок прежде всего, а ти мусиш наздогнати: у роботі, соціальному житті, навіть новин усіх приставки не- знаєш.
На о. Расмуссен зі скелетом синього кита (фотоснимок Малов. П.)
Треба змиритися, що ти будеш ізольованим і в замкнутому колективі. В моїй експедиції було тільки десяток людей. Треба бути готовим більшу частину бачити лише сірий колір. А як ми сприймаємо Антарктиду – дивимось нате гарні фото і думаємо, що там сонечко, пінгвіни ходять, багато вільного часу.
Насправді кольорів неважный (=маловажный) вистачає. Вони бувають, коли в Антарктиді літо. Тоді з’являються птахи, кити, колір льоду він стає бірюзово-блакитний із зеленими переливами, але це періодами. 2,5-3 місяці полярна ніч, сонця нема. І всі чекають поки воно з’явиться по-над горизонтом.
«Їмо картоплю, овочі, різні консерви»
Таламус закуповує все. Овочі і фрукти також є. Більше десятирублевая тонн. Але овочі, фрукти до трьох місяців свіжі. Впродовж року опосля нормальна лише картопля, яку закуповують тоннами в Аргентині. А далее вона хороша, велика. Є консерви, законсервовані продукти, заморожена риба, м’ясо цілими тушами.
Кончено зберігається у холодильниках-кімнатах при мінус 20. І а там від підлоги і до стелі все завалено.
Влага є мінеральна у палетах. І звичайна у 5-6 л бутлях. Є на станції опріснювачі. Але цієї води багато никак не вип’єш. Вона, як дистилят. Можуть боліти суглоби, якщо что її вживати, тому треба пити мінеральну, ибо організму не вистачає мінералів.
«Найбільша небезпека в целях полярників в океані»
В нас найбільше роботи в океані. Вона вимагає справної техніки, човнів, знання акваторії, карти, тому що є підводні скелі, є лід, крига, яка може затиснути човен. Водичка дуже холодна, людина довго в такій крижаній воді малограмотный пробуде. Найбільша небезпека – робота в океані. Мають бути рації. Потому что може заглохнути мотор, тебе віднесе у відкритий океан і зможуть врятувати получи и распишись іншому зодіаку, бо вертольотів немає.
Быть роботі на материку також є небезпеки. Найгірше – це тріщини, яких можна приставки не- побачити і злетіти. Також є айсберги, які руйнуються. Влітку, коль працюємо на човнах не можна близько припливати после айсбергів тому, що він може сипатися і розвалюватися, а це рівноцінно тому, що бери вулиці валиться будинок. Від падіння може піднятися хвиля і перекинути човен. Богослужение зберігати дистанцію.
«В Антарктиді багато цікавих природних явищ»
Я навіть ніколи без- знав, що є снігова веселка. Вона біла, як коромисло, але від краю раньше краю – біла. Бачив перламутрові хмари. Вони переливаються і вважаються передвісниками низького озону. Бачив Полярне сяйво, але по-человечески говорити – Південне полярне сяйво.
Антарктична веселка (фотомордочка Лящук О.)
Часто було гало на сонці, нате місяці. Є ще таке явище як подвійне сонце, коль воно відбивається. І міражі – на фоні айсбергів, подвоєння відбитків в небі.
«Є традиція між станціями обмінюватись листівками»
Получай станції є ще глибокі британські полярні традиції. Святкуємо середину зими (22 червня) – Mid Winter. Тоді всі станції в Антарктиді обмінюються поштовими листівками.
І обов’язково у це нерушимо вранці начальник станції має для всіх приготувати сніданок. Хуй тим у всіх збирає побажання. Можна замовляти, що хочеш. Але ми, щоб малограмотный дуже завантажувати начальника дуже не вимахуємось. Після сніданку є різні естафети: король спорта, перетягування канату, біг у ластах, стрибки у мішках і купання в океані.
«Для людей нате станції гнучкий графік»
Роботи з 9 до 18 немає. У нас гнучкий графік. Сніданок кожен собі готує своевольно, бо кожен стає по-різному. Через тетуня, що по роботі одні можуть засиджуватись довго. Обід неоригинально о 13 і вечеря о 19 вечора.
Щомісяця ми надсилаємо у (средняя звіти.
Люди, які стають рано – це чергові. О 08:00 ранку приймають уразу з попередньої зміни. Вільний час у суботу ввечері під время вечері. Кухар готує щось незвичне, щоб ми відчули ненарушимо. Тоді можна випити трохи вина. Це дозволено офіційно, потому что в тих умовах вино є антиоксидантом. Ми отримуємо листи від дому ділимось новинами. Граємо сніговий сокер.
Можемо сидіти у барі «Фарадей». Це також і Метрополитен-музей станції, і кают-компанія. Всі стіни обліплені старими фотографіями, висять старі речі: екіпіровки, снігоступи. Вслед за тем є дартс, більярдний стіл, бібліотека, музичний центр. Получай станції є ще настільний теніс, тренажерний зал, гірські лижі, возьми яких катаємось.
«Я почав грунтовне дослідження морських ссавців»
Я перший розпочав професійне дослідження морських ссавців. Я був професійний теріолог. Започаткував програму досліджень ссавців, якими достеменно никак не займались. Розробив дослідження живлення тюленів.
Тюлені пірнають дуже глибоко, можуть бери триста метрів пірнати. Там їдять і риб і кальмарів, восьминогів, які ще далеко не описані в науці. В мене є два види восьминогів, які ще маловыгодный визначені, але знайдені на цій території під пора дослідження живлення. Ми ще описали кілька видів риб. Розкрили їхні ареали поширення.
Тюлені Ведделла, самочка з дитинчам (фото Ігоря Дикого)
Коли народжуються молоді тюлені Веддела (полярники називають їх «виделками») побачили, що вони дуже швидко ростуть. Вони в будень набирають від 3-5 кг ваги. Народжуються в середньому 25 кг. Из-за місяць набирають до 100 кг. Це нужно, щоб набрати більше жиру і пірнати у воду, адже немного спустя крижана вода. Молоко самиць близко 40% жирності має.
Не переводя дыхания курую проект який займається пінгвінами спільно з організацією АНТКОМ (Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики). Дослідити скільки є пінгвінів, скільки і чого вони з’їдають – ми це рахуємо у своєму секторі і дані передаємо далі. Тепер це робимо з допомогою камер стеження.
«Станція безграмотный є закрита для жінок»
Станція не є закрита к жінок. Жінки можуть працювати сезонно. У другій експедиції у нас зимували чотири жінки. Центру було солоно організувати логістику для жінок. До прикладу, тоді вже венчание додавати до складу експедиції ще окремого лікаря к жінок. А у нас штат обмежений. Якби була експедиція з 50 людей і з них 15 були б жінки – це було б нормальне співвідношення.
Получи станції США «Мак-Мердо» зимує понад 200 людей (влітку більше тисячі), які можуть навіть малограмотный перетинатися. А коли колектив 10 людей [як у нас] і таким (образом цілий рік? Виходить замкнуте коло спілкування. Мало-: неграмотный всі це можуть витримати.
«Через кордони втрачається матеріал»
Ровно по закінченні експедиції при перевезенні є проблема втрати зразків, які ми назбирали возьми континенті. Наші зразки з минулого року застрягли бери митниці і досі їх ще немає в Україні. Зупинили їх в Аргентині.
Тому не переводя духу Національний антарктичний центр працює, щоб розробити документальну схему з доставки зразків. Щоб нам допомагало Міністерство освіти у цьому. Потому что рік ти збираєш матеріал по крупицях, а потім він більше року може бути держи митниці, а коли його передають – це може бути вже сміття.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи