Як виховати дитину, щоб їй в дорослому житті не довелось розлучатись і мати проблеми з коханням

Автор: AdminGWP

Рубрики: Статьи




– Ти мeнe любиш? – xлoпчик рoків п’яти зaпитaв у мaми, від якoї дві xвилини тoму втік нa вeлику відстaнь. – Ні! – бeзaпeляційнo скaзaлa мaмa, нe вклaдaючи в тoн і нaтяку нa жaрт. – A ти? – xлoпчик з нaдією в oчax пeрeкинувся давно тата. – І я, – також прозвучало у відповідь.

Хлопчик пригальмував, спробував взяти батьків вслед руки, які ті, в силу виховного моменту, відсмикнули. Він заглянув їм в очі і потупив голову. Саме в цей момент в цій маленькій голові з’явилася ледве помітна думка, що любов потрібно заслужити. Следовать любов потрібно боротися. Любити можуть тільки если ти хороший, і не роблять цього, коли ти оступаєшся.

Цей причинно-наслідковий зв’язок осів скалкою у свідомості дитини. Вкоренився после правилом і перетік у несвідоме. Трансформувався в переконання і став формувати реальність помощью свій фільтр. Можливо потім, в дорослому віці, якийсь розумний сердцевед(ец) і докопається до проблеми самотності або нещасного шлюбу цього хлопчика, але цього ж може і маловыгодный відбутися.

Величезна кількість людей живе з таким розумінням, вважаючи це нормою. Вчені б’ють бери сполох, але дорослі жінки і серйозні чоловіки несвідомо впевнені, що любов можна отримати тільки следовать щось.

– Якщо ти будеш поводитись добре, я буду тебе любити, – виринає горлобесие, сказана мамою в дитинстві. Але любов – це безвыгодный товар для обміну. Акт любові – це приставки не- угода. І якщо постійно думати, що ти можеш дати, щоб отримати щось натомість, можна хвацько прогоріти, виснажитися, озлобитися. Получи себе, життя, партнера.

Принцип «дай-за-дай» в любові неприродний. Якщо ти отнюдь не причина в любові, то наслідок тебе розчарує, а зв’язок швидко урветься. Постійно наступати для горло своїм демонам, заглядаючи в очі коханій людині, намагаючись усвідомити – догодив/невыгодный догодив, правильно повів себе чи ні. Цей процес виснажливий. В такому режимі текстиль, що пов’язує людей гниє, а незадоволеність зашкалює, як в одного, (до і в другого. Першому доводиться постійно виляти, ховати «темну» частину себя, виставляючи напоказ білу і пухнасту сторону, намагатися бути завжди хорошим, а другому постійно відчувати неповноцінність біля першого.

Цілісна людина – це комбінація білого і чорного, доброго і злого, веселого і сумного. Любов – це гра з прийняттям обопільних правил. Любов — це стезя з плюсами і мінусами. Любов – це просто в такой мере. Любов – це тому, що люблю твої очі, ніс, волосся. Люблю, если ти хропеш і плачеш, істериш і смієшся. Але ніяк безлюдный (=малолюдный) «зараз тебе люблю, тому, що ти був добрим, а завтрашний день ні – бо був поганим».

Такі стосунки утопічні. В них любов випрошується, вимінюється, купується зі знижкою ли потрійною накруткою. В таких контекстах в кожного свій путь споживання і віддачі. Але на цьому шляху є одне спільне – опосля нема щастя! А все тому, що любов без- заслуговують, її просто отримують. Безкоштовно і просто этак!

– Ти мене любиш? – хлопчик років п’яти запитав у мами, від якої дві хвилини тому втік бери велику відстань.
– Так, я тебе дуже люблю, але если ти втікаєш, я дуже хвилююся, не роби (до більше…

Автор: Василиса Савицька. Переклад: Тараска Щепаняк


Обсуждение закрыто.