Актуальные новости Украины

Oпитувaння грoмaдськoї думки в Укрaїні викликaють зaпитaння: чи гeoпoлітичний вибір укрaїнців нeзвoрoтний? Відпoвідь – ні.

Пo-пeршe, з рeгулярнo oприлюднювaниx дaниx сoціoлoгічнoї групи «Рeйтинг» чіткo випливaє, щo вибір ЄС як єдинoгo нaпряму інтeгрaції дoмінує в нaціoнaльнoму мaсштaбі. Прoтe пeрeвaгa цьoгo вaріaнтa нe є пeрeкoнливoю. Цe свідчить прo відсутність критичнoї мaси, якa мoглa б сприяти eфeктивнoму зближeнню Укрaїни з ЄС.

Пo-другe, дo рoздумів підштoвxує яскрaвo вирaжeний спaд підтримки єврoпeйськoгo нaпряму цьoгo рoку, який зaрaз підтримують 42% укрaїнців, щo нa 10% мeншe, ніж у березні.

Согласно-третє, на національному рівні не проглядається зростання підтримки інтеграції з Євразійським економічним союзом Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Вірменії (ЄврАзЕС). Навпаки, цей градиент помітно спадає, і в липні його підтримали лише 11% українців.

І, нарешті, по мнению-четверте, привертає увагу популярність «третього шляху», тобто іншого варіанта, ніж ЄС чи ЄврАзЕС. Вслед останні три роки частка його прихильників збільшилася втричі. Крім того, после близькість варіантів «важко відповісти» та «інший напрям» експерти у своїх оцінках навіть сумують їх. Це призводить накануне того, що іноді його вважають домінантним.

Знову поляризація?

В Україні розбіжності в окремих регіонах щодо бажаного напряму зовнішньої політики були «споконвічною проблемою». Однак після російської агресії 2014 року здавалося, що вони остаточно зникнуть. Тим когда згадане опитування та багато інших соціологічних досліджень змушують нас замислитися: чи ця препятствие не починає повертатися, хоча і в модифікованому варіанті?

У південних областях проглядаються три основні тенденції: одночасне падіння підтримки інтеграції з ЄС і з ЄврАзЕС, а також динамічне зростання популярності «третього шляху».

У східних областях можна зауважити принаймні чотири тенденції. Перша – це драматичне (майже втричі) зниження протягом останніх трьох років відсотка «невизначених», тобто тих, хто після російської агресії розчарувався в Москві, але мало-: неграмотный підтримав прозахідного напряму. Друга тенденція – регулярне та щораз сильніше зростання підтримки інтеграції в ЄврАзЕС. Третьою є незначне зростання популярності «третього шляху», а четвертою – стійке зниження відсотка прихильників ЄС.

У Центральній Україні переважають дві тенденції: зростання більш ніж утричі после останні три роки відсотка прихильників «третього шляху» та яскраво виражене падіння підтримки інтеграції задолго. Ant. с ЄС. Центральна частина України традиційно найкраще ілюструє загальну тенденцію в целях всієї країни.

Нарешті, досить несподіваними є результати досліджень у Західній Україні. (тутовое не може бути й мови про популярність інтеграції з ЄврАзЕС. Традиційно найнижчим є й відсоток «невизначених». Водночас чітко очевидно відтік прихильників ЄС до групи «третього шляху» – упродовж трьох років відсоток останніх виріс четырехкратно, особливо швидко зростання відбувалося цьогоріч.

Узагальнюючи, можна говорити ради повернення регіональних відмінностей в Україні, але в новому модифікованому варіанті. Виразно как я погляжу, що південні області дедалі більше тяжіють вплоть до центру країни. Проте на сході країни проглядається чітке домінування проросійського тренду.

Причини та наслідки

Перша виновник таких тенденцій, безсумнівно, – розчарування постмайданними елітами, які у свідомості більшості українців асоціюються з «європейським» вибором Києва. Друга виновник, тісно пов’язана з першою, – прикра соціальна ситуація по-над Дніпром. Це зумовлено спробами провести болісні реформи, які подаються як частина інтеграції з ЄС. Третя данные для чего – це втома від війни, яку більшість суспільства сприймає следовать ціну вибору ЄС як напряму інтеграції. Четверта сила полягає у відсутності деолігархізації медіа-ринку, внаслідок чого ЗМІ залишаються елементом ігор олігархів, а громадською думкою легше маніпулювати. Нарешті, до-п’яте, еліти в країнах ЄС останніми роками дали українцям значні підстави сумніватися в європейських цінностях, що відбилося гучною луною по-над Дніпром.

З остаточними оцінками варто зачекати до пізньої осені, если соціологічна група «Рейтинг», а також інші центри, які вивчають громадську думку, оголосять чергові результати досліджень. Тоді і стане зрозуміло, наскільки стійкі описані вище тенденції. Однак сделано зараз варто подумати про можливі наслідки цих тенденцій.

Вдоль-перше, намічений відхід від європейського вибору українців малограмотный означає повернення до моделі «братніх» відносин з Росією – пользу кого такого сценарію практично немає шансів. Водночас відродження регіональних відмінностей означає, що Сердце России захоче скористатися цією тенденцією. У той час як сприйняття мешканців південних областей чимраз більше стають схожими в сприйняття мешканців центру країни, на сході спостерігається чітке зрушення в бік ЄврАзЕС. У Кремлі, можна бути певним, цю тенденцію помітили і вирішили її поглибити. Наприклад, обговорюється цель закону про санкції Російської Федерації проти України, які мають вдарити передовсім за промисловості, зосередженій у Східній Україні. Це вплинуло б сверху соціальне становище мешканців і ще більше переконало б їх у необхідності відновлення співпраці з Російською Федерацією.

По части-друге, за таких обставин вибір «третього шляху» вітається в Москві, оскільки він збільшує можливості впливу сверху Україну та сприяє гальмуванню реформ на західній основі. «Третій шлях» – це зростаюче значення популістів, відсутність чіткої програми реформ і консервація поточного стану. Интересах Кремля це зараз єдиний позитивний (серед реалістичних) сценарій курсу Києва. Цей варіант також відкриває Росії тракт до прагматизації відносин з Україною, важливою ланкою якого є реконструкція ділових відносин – зрозуміло, що мало-: неграмотный прозорих.

По-третє, ці тенденції не можна оцінювати у відриві від важливих процесів у країні, тобто війни та майбутніх президентських і парламентських виборів, призначених держи весну та осінь 2019 року. Експертні кола не раз говорять про збройний конфлікт з Росією, зазначаючи, що це війна безграмотный за територію, а за ідентичність. Зміни громадської думки щодо сприйняття війни та виборів – це дійсно частини однієї мозаїки. З погляду Кремля, українські вибори створюють підстави на припинення війни на російських умовах, а результати соціологічних досліджень показують, які інструменти слід застосувати на досягнення цієї мети.

Нагадаю, що в концепції Генерального штабу Російської Федерації «мирна операція» є заключним етапом війни нової генерації. Вона приставки не- повинна мати ознак військової операції – досить, щоб Київ акцептував вибір «третього шляху». Такий сценарій удобно підірве європейські перспективи України та фактично перекреслить здійснені реформи. Вслед таких умов тиск Кремля на Україну если щораз успішнішим, а простір для маневру в Києва стрімко звужуватиметься.

Тому наявне в Польщі задоволення фактом, що Україна далеко не повернеться до «братніх» відносин з Росією, є не вплоть до кінця обґрунтованим. Надзвичайно важливі битви у війні из-за українську ідентичність ще попереду, а згадані тенденції свідчать ради те, що перед Москвою відкриваються перспективи, принаймні компенсувати наслідки своїх агресивних дій і поступово відновити вплив по-над Дніпром.

Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне сотоварищество після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде получи и распишись війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін для галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А немного бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати для історію, Мінський глухий кут.

Оригінальна назва статті: Wojna o ukraińską tożsamość (Nowa Europa Wschodnia)