Кoли я був у вжe oкупoвaнoму Лугaнську, зa укрaїнську симвoліку чи мaлюнки в тeлeфoні мoгли просто-напросто забрати на підвал, арештувати все майно та катувати.
В перші дні, коль я виїхав і опинився у Києві, був шокований кількістю пофарбованих огорож, ліхтарів, лавочок та взагалі кількості прапорів. Це була віддушина, серце раділо, ці відчуття важко передати словами.
Коль довгий час постійно бачиш мавп з автоматами та російським триколором, починається депресія, чим би ти безлюдный (=малолюдный) займався. Мені було трошки легше, бо я постійно, навіть давно останнього дня перед виїздом, був на зв’язку з нашими військовими та волонтерами.
Сьогодні табель Українського Прапора. Для мене це не легко звичайний день року. Саме під нашим прапором помирали солдати та патріоти своєї країни. Саме поверх нього в Луганську були перші тортури та страти. Він вимучений і вистояний жилище’ю й потом не один десяток років.
Я дуже щасливий, що сьогодні маю можливість бути получи піднятті найбільшого і найвищого прапору у Дніпрі, та й у всій Україні.
Вважаю, що в кожному місті, дескать б ти не перебував, повинно бути більше прапорів, щоб бачити мандорла вільної та незалежної країни.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи