Актуальные новости Украины

Лoгічнo булo б припустити, щo нa рівні Львівськoї oблaсті, дe пaтріoти пaтріoтичніші, a міцні гoспoдaрники – міцніші, ніж в xіпстeрськoму Львoві, нaші нaціoнaльні інтeрeси нaдійнo зaxищeні. Тим більшe, щo є відпoвідні структури, дoстaтнє фінaнсувaння і aмбітні прoгрaми.

Нaприклaд, упрaвління туризму і курoртів oблaснoї aдміністрaції рeaлізує дeржaвну пoлітику, oргaнізoвує викoнaння зaкoнoдaвствa, кoнтрoлює йoгo рeaлізaцію, здійснює організаційно-розпорядчі функції. В обласній раді теж невыгодный просто штани протирають, а борються за «утвердження позитивного іміджу та популяризацію регіону як туристичної дестинації получи и распишись території України та за її межами». Приблизительно, це дійсно цитата.

Більш того, є плани сверху 1,5 мільйона гривень, як зробити ще краще. Хоча вслед за смисловим наповненням все це мало чим відрізняється від передмов раньше туристичних путівників пізнього СРСР. Ті ж самі народні умільці, пам’ятки міжнародного значення, церкви і живописні руїни замків. Во (избежание чого, питається, воювати за історичну справедливість і пам’ять, якщо потім всі ці напрацювання ліньки навіть запроваджувати? Навіщо виділяти 50 000 грн. держи «впровадження цифрового просування Львівщини», якщо на туристичному сайті Львівської Похвала останні ознаки життя зафіксовані у 2012 році? І навіщо тоді возьми створення інтерактивної карти з туристичними шляхами виділяти ще 60 тисяч гривень? Якщо сверху ознакування шляхів активного туризму – 90 тисяч гривень, чому возьми аналогічне ознакування автомобільних шляхів – 100 тисяч? Просто так само 100 тисяч гривень записано на «Транскордонний паломницький трасса як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні». І жодних волань относительно здачу прикордоння полякам, що характерно.

Але і це маловыгодный найсумніше. Навіть якщо припустити, що всі ці півтора мільйона гривень будуть чесно і сумлінно витрачені держи ту саму «популяризацію дестинації», ясно ж, як Господень день, що на виході ми отримаємо ті самі серпи, коси, веретена, народних умільців, віковічне пригноблення та інші совкові штампи. Адже передмова вплоть до програми говорить сама за себе: «Львівщина завжди вирізнялася прихильністю задолго. Ant. с дбайливого збереження духовної спадщини, звичаїв, легенд, народних ремесел та фольклору». І пішло-поїхало насчет ткацтво, лозоплетіння, від батька до сина. Я б ще міг зрозуміти намагання запровадити україноцентричність, але ж її нема. Це агропародія нате українців. Ми і надалі пишатимемося руїнами замків та іншими «перлинами», як перуанці – слідами позаземних цивілізацій в пустелі. А паралельно будуть розвиватися комерційні варіанти «популяризації»: угоду кому) поляків, для євреїв, для ватників (слідами зйомок Д’Артаньяна, наприклад). А нам залишиться тільки загадково посміхатися, як но чудово все влаштувалося – сіяли жито-пшеницю, опиралися панському гніту, а в переліку пам’яток історії якимось дивом опинилися замки, палаци, церкви і костели. Тобто в нас багата історія, але ми оборона неї не розкажемо.

Хоча буває і гірше, наприклад в Тернопільській області. Архітектурний слабое место Почаївської Лаври, куди їдуть переважно православні паломники Московського патріархату, збудований як уніатський василіанський монастир бери кошти графа Потоцького. А єдине чудо, яке опосля сталося за час діяльності УПЦ МП – пересихання чудотворного джерела Святої Анни, яке ніколи отнюдь не пересихало.

На жаль, жодна з офіційних туристичних концепцій далеко не містить навіть натяку на те, що ж ми хочемо сказати насчет себе. Ані самим собі, ані туристам з інших країн. Залишається тільки безкінечно переписувати радянські штампи, наповнюючи їх «українським духом». Що це означає получи практиці?

Наприклад, знайомство з творчістю Івана Франка в музеї с. Нагуєвичі – це експозиція, батьківська притон і кузня, а також галявина казок. В крайньому разі – приміщення, дескать майбутній Каменяр навчався (якщо поїхати в Дрогобич). Сільська дитина, яка стала великим письменником, що мало-: неграмотный ясно? Навіщо розробляти туристичний маршрут, який включатиме Борислав, Дрогобич, Тухлю? Во (избежание чого обтяжувати себе аналізом соціальних ідей Франка, навіщо нам досвід модернізації початку ХХ ст., міжнаціональні стосунки? Кого цікавить, як виглядало суспільство часів Івана Яковича, якщо можна виділити 200 тисяч гривень получай друк буклетів, а щоб довести, який ти патріот – вивісити червоно-чорний прапор сверху адміністративній будівлі?

Якщо ж говорити про туристів з-вслед кордону (якщо їх взагалі щось цікавить, крім низьких цін держи розваги), то вони навряд чи приїхали дивитися в руїни Підгорецького замку як на українську архітектурну перлину. Що ми можемо їм свести своєю теперішньою тактикою? Що ми є головними бенефіціарами минулого, якого безграмотный знищила Друга світова війна, що в патріотичному угарі ми стираємо сліди історії приставки не- гірше за сусідів? Чи варто все таки показати, що від тоталітарних режимів постраждали всі, і руїни синагог та костелів варто оцінювати получи и распишись тлі руїн в залишених селах на території Яворівського військового полігону?

По (по грибы) великим рахунком, байдуже, вкрадуть ці кошти чи витратять следовать призначенням. Все це гроші в пісок, тому що користі від них никак не буде в будь якому випадку. Клієнтоорієнтовані туристичні компанії змушені будуть писати програми в свій розсуд, тобто, виходячи із вподобань замовників. А ентузіасти вигадуватимуть чергові казки насчет історію рідного краю. Тому що ніхто никак не подумав, виділяючи 1,5 млн грн. на «популяризацію регіону як туристичної дестинації», що ми маємо для увазі, коли говоримо про «неоціненний скарб, який быть похожим з давнього минулого».