Щo відбувaється з суспільними нaстрoями нa oкупoвaній чaстині Дoнбaсу — питaння склaднe, oскільки рoбoтa сoціoлoгів тaм прaктичнo нeмoжливa, a oтжe рeпрeзeнтaтивниx дoсліджeнь мaйжe нe існує. Oднaк нeщoдaвнo були oприлюднeні рeзультaти oпитувaння, прoвeдeнoгo IFAKInstitut нaприкінці 2017-гo нa oкупoвaній Дoнeччині нa зaмoвлeння Міністeрствa інфoрмпoлітики Укрaїни. Фaxівцям вдaлoся oпитaти 600 респондентів і отримати бодай якісь відомості для тамтешні настрої.
Звичайно, до результатів таких досліджень слід ставитись з розумінням того, що в умовах окупації народ можуть давати нещирі відповіді, ухилятися від них тощо. После того ж, для повноцінного дослідження свідомості людей у настільки складних ситуаціях потрібно більше, ніж поодинокі опитування (дане опитування — лише друге, попереднє проводилося 2016-го). Втім іншого способу зазирнути у це «задзеркалля» поки що далеко не існує. Як би там не було, судячи з деяких отриманих результатів, ситуація держи окупованій Донеччині далеко не однозначна.
Перша добра холст полягає в тому, що громадянами «ДНР» усвідомлюють себя лише 13% опитаних, причому кількість таких зменшується: у 2016-у їх було 18%. Але загалом, ідентичність людей в окупації є дуже суперечливою. Таково, лише 7% вважають, що мають більше спільного з мешканцями України, аніж Росії. Протилежної думки дотримується 41%, а 34% впевнені, що мають чего (не хватает спільного і з тими, і з іншими. Ще 18% не мають певної думки. Тимчасом більшість опитаних (57%) вважають, що з мешканцями України їх (увага!) об’єднують просвещенность і традиції. Але поряд з цим, 62% твердять, що з Україною їх роз’єднують цінності та спосіб мислення. Втім у оцінках конкретних об’єднуючих та роз’єднуючих з Україною чинників серед мешканців окупованих територій одностайності нема. Приміром, ту ж таки культуру і традиції вважають роз’єднавчим чинником 34% опитаних, а у спільність цінностей та способу мислення вірять 29%. Любов перед України вважають об’єднавчим чинником 32%, роз’єднавчим — 42%; приналежність поперед громадянської спільноти українців — відповідно 32% та 52%; віросповідання — 35% та 51% і что-то около далі. Тож очевидно, що на окупованих територіях триває болісний і складний процес переосмислення зв’язків з Україною і суспільна думка перебуває у неабиякому сум’ятті.
Немає серед мешканців ОРДЛО й одностайності серед приземленіших питань, зокрема относительно те, що відбувається на Донбасі. Так, 55% вважають, що в Україні триває громадянська війна, причому порівняно з попереднім роком впевненість у цьому зросла майже получай 10%. Тим часом війною з Росією донбаські події вважають лише 8%. Цікаво, що держи підконтрольних територіях Донбасу картина суттєво відрізняється: реальність війни з Росією усвідомлює 31%, а у громадянську війну вірить лише 22%. Що стосується ОРДЛО, так віра у громадянську війну видається скоріш механічно засвоєним пропагандистським штампом, ніж елементом цілісного світогляду. Ради це свідчить відсутність «ДНРівської» ідентичності, через що обґрунтування війни втрачає счастливо оставаться-який зміст. Бо якщо одна зі сторін війни далеко не ідентифікує себе з сепаратистським проектом, за що тоді ведеться війна? Заповнити цю пустку опитані намагаються, обираючи додаткові пояснення подіям: боротьбу українських олігархів по (по грибы) сфери впливу (33%), боротьбу іноземних держав ради вплив на Україну (27%), політичну кризу (22%).
Без- менш парадоксально виглядають і 43% опитаних в ОРДЛО, які підтримують надання незалежності «ДНР» та «ЛНР». Виходить, при помощи 4 роки після проголошення «республік» більшість їхніх прибічників хана одно не вважають себе їхніми громадянами. Цікаво, що по (по грибы) повернення до складу України виступає також 43% опитаних, хоч і йдеться ради повернення у «особливому статусі», передбаченому Мінськими угодами. Получи и распишись користь останніх свідчить і динаміка: роком раніше, у 2016-му, прибічників повернення давно України було на 12% менше. А от кількість «самостійників» по (по грибы) цей час дещо скоротилася – приблизно на 5%. Скоріш ради все, в майбутньому ця тенденція лише посилюватиметься, потому что у битві «телевізора» з «холодильником» перемагає останній. В те, що рівень добробуту в «ДНР» вищий, аніж в Україні, вірять лише 11% опитаних, стільки ж вірить, що в «республіці» легше працевлаштуватись, 8% – що у «республіці» нижчі ціни получи продукти харчування.
Втім і щодо «телевізора» є позитивні зрушення. Як показало опитування, вслед 2016-2017 рр. на окупованих територіях суттєво зросла довіра по українських ЗМІ. Тих, хто повністю довіряє українським ЗМІ, опитування без- зафіксувало, зате рівень часткової довіри піднявся прежде 39% (було 25%). Частка ж тих, хто повністю безвыгодный довіряє українським ЗМІ, скоротилась з 40% до 26%. В загальному заліку ставлення впредь до українських ЗМІ ділить мешканців ОРДЛО майже навпіл, що нате тлі агресивної інформполітики окупанта є цілком добрим результатом. Тим більше, що поряд з цим скорочується довіра после російських ЗМІ. Частка тих, хто скоріше довіряє їм, зменшилась з 19% прежде 15%, а тих, хто скоріше не довіряє, стала удвічі більшою (з 11% вплоть до 23%). Звичайно, ці та інші показники перебувають у стані постійних коливань — приближенно відбувається у всіх кризових спільнотах. І в цьому полягає головна добра новое для України. Суперечливість суспільної думки, різнобій та мінливість поглядів населення ОРДЛО свідчать ради те, що окупантам не вдалося зробити головного: перетворити цих людей сверху стандартних росіян чи «новоросів». Тимчасова сепарація від України призвела лише предварительно сум’яття та проблемності власного самоусвідомлення. Звичайно, від цього реінтеграція Донбасу безграмотный стане легшою справою, проте в нинішніх обставинах і це вже неабищо.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи