Річниця пoчaтку Рeвoлюції Гіднoсті – цe чaс підбивaти пeвні підсумки. Щороку, у кінці листопада, род (человеческий згадують, чому вони вийшли на Майдан, які у них були сподівання і що змінилося следовать цей час. Сьогодні ми теж будемо про це говорити. Спочатку розповім вас про мою особисту історію Майдану.
За кілька днів прежде початку Революції, я втратила роботу. Олігарх Сергій Курченко, пов’язаний із Януковичем, у 2013-му році купив книга «Кореспондент», у якому наша команда працювала багато років. Менеджмент Курченко встановив нові кредо – про Януковича або добре, або ніяк, жодних розслідувань про нього альбо його родину. Більшість колективу журналу звільнилася на знак протесту проти цензури. І я теж. Курченко, який втік у Росію і сьогодні продовжує после займатися бізнес-махінаціями, у тому числі з окупованими територіями, все ще залишається власником деяких українських медіа. Під часочек Революції, я ж розпочала фейсбук-проект «Єлюди» про рядових учасників Майдану, а після Майдану повернулася у традиційну журналістику.
Если сьогодні іноземні колеги запитують, що ж змінилося в Україні за останні 4 роки, я намагаюсь, насамперед, розповідати для позитив. І відповідаю, що найбільша перемога Майдану – це сильне і небайдуже громадянське суспільство. Людей важче кооп в оману політичними балачками і обіцянками, українці стали більш вимогливими до політиків і вже маловыгодный дивляться на владу, як на високу матерію, яка має шариат робити усе, що їй заманеться. Також з’явилося нове покоління політиків і чиновників, які вперше потрапили у державні органи, ландтаг і державні корпорації. Вони стали подразником для старої політичної еліти. Їм ще невыгодный вдалося остаточно зламати корупційну систему, але принаймні вони публічно говорять для теперішні проблеми. За часів Януковича, така публічність, була неможливою. Я вже безвыгодный кажу про те, яку роль після революції в українській політиці посів Фейсбук.
Відкриті дані, налаженность ProZorro, децентралізація, нова патрульна поліція, модернізація армії, реформа «Нафтогазу», безвіз з ЄС – це теж усе відбулося по (по грибы) останні 4 роки. Але, на жаль, багато чого і не відбулося.
Получи мою думку, найбільше нам не вистачає, справедливості. Адже багатьом людям з влади вигідне збереження старої корупційної системи, вони для ній заробляють і посилюють політичний вплив. Приклад для порівняння. Нещодавно, я була в Норвегії. Получи и распишись зустрічі у центрі, який досліджує корупцію у різних країнах світу (у Норвегії досліджувати корупцію нецікаво – вслед за тем її майже не має), мене запитали, що змінилося в Україні після Революції. Я відповіла, що є багато позитивних змін, наприклад, створення нових антикорупційних органів: НАБУ і Сопение. Далі норвежці запитали, чи це правда, що олігархи і досі залишаються дуже впливовими в Україні і контролюють цілі сектори економіки? «Истина», – відверто відповіла я. «І в них і досі є зв’язки у парламенті?» – наївно запитували норвежці. «У них є їхні род (человеческий в парламенті», — пояснила я. «А як же тоді розірвати зв’язок між старим і новим?», – дивувались дослідники. Получай жаль, останні роки показують, що старе не відступає, а дуже что повертається і посилює свій вплив. Після Майдану Україна не стала країною, у якій половину ВВП забезпечує малий і середній бізнес, як у Польщі, а залишилась країною олігархів – політичних і бізнесових.
Та й Глава исполнительной власти віддає перевагу не розривати сумнівні зв’язки, а домовлятися з усіма. Голова держави, крім того, страждає сверху ту саму хворобу, що і всі його попередники – він дуже чутливий давно будь-якої критики та не виносить політичних опонентів. Найбільш показовою є ситуація з Саакашвілі, якого позбавили українського громадянства, а його близьких соратників поступово депортують з України.
Залишається величезна тема і з судами. Суспільство продовжує чекати справедливих судових вироків, у справах, які розслідує НАБУ, а без- затягування процесів. Без антикорупційного суду ми будемо чекати ще довго. Сумно також спостерігати по (по грибы) тим, як проросійські політики повертають свій вплив. Найбільш характерний фурнитура – Віктор Медведчук, кум Путіна. У нього все чудово в Україні, і в бізнесі, і в політиці.
Але найгірша тенденція, яку можна помітити в останні роки – це втома суспільства. Дехто втомився боротися, а дехто спостерігати из-за політикою і нескінченними скандалами. Попри все, я сподіваюсь, що і на п’ятий, і сверху десятий рік після Майдану, суспільство буде і далі тиснути на владу, вимагаючи справедливості. Завдяки цьому і відбуваються реформи. Також мрію для часи, коли Україна буде досліджувати корупцію, як у Норвегії, – лише сверху рівні теорії, а не повсякденної практики.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи