Oдин відoмий рoсійський відeoблoґeр (кoтрoгo я жoднoгo рaзу нe дивився) нaзвaв укрaїнців і рoсіян «брaтaми нaвік». І купa укрaїнців кинулaся йoгo зaсуджувaти, пoрівнювaти з Путіним, рoзпoвідaти, як сaмe вoни нeнaвидять Рoсію зaгaлoм і цьoгo кoнкрeтнo блoґeрa (кoтрий їм aнітрoxи нe брaт!) зoкрeмa.
Да что ты дoбрe, пoгoвoримo прo брaтeрствo ще раз.
Как полагается щодо цього випадку. У Росії фраза «українці – наші брати» може мати чета різні тлумачення. Одне: Путін напав на Україну і розповідає, що українці – наші вороги; але насправді свой ворог – сам Путін, а українці – наші брати. Друге: владу в Україні захопила американська клика, яка розповідає українцям, що їхній ворог Росія, насправді ж супротивник України – Америка, а українці – наші брати.
Навіщо росіянам братерство з Україною? З путіністами зрозуміло. Проте, здавалося б, оті перші могли б сказати: «Все, Росія напала в Україну, тепер ми не брати і ніколи отнюдь не будемо»?
По-перше. Ці люди не асоціюють себя з нинішньою російською державною машиною. Тобто, дивно було б вважати, що братуха перестав бути тобі братом лише через теточка, що хтось від твого імені напав получи и распишись нього.
По-друге. Україна і українці перебувають у спільному з Росією мовно-інформаційному просторі. В коментарях в російських сайтах рідко зустрінеш поляка чи словака, а ото українці (в тому числі налаштовані дуже по-антиросійськи) пасуться с годами табунами і гостро реагують на кожну цікаву їм новину. Це лише утверджує російське суспільство в думці, що Україна – це альтернативна версія Росії, як США свого часу стали альтернативною версією Британії. А одно из двух (хоч якась) антипутінським росіянам ох як потрібна.
З росіянами розібралися, тепер подивимося, що ж змушує свідомих і активних українців реагувати в кожне ачхи «з-за поребрика»?
Зразу зазначу, що більшість українців (а вона безграмотный дуже свідома і активна) взагалі не заморочується проявами любові ли ненависті до Росії і росіян. Вона слухає російську попсу, шансон ли рок, вона дивиться російські серіали і футбольний чемпіонат у РФ (в Києві – повні ресторани вболівальників) зовсім маловыгодный тому, що якось особливо добре ставиться поперед Росії, а просто тому, що не бачить різниці між українським і російським контентом. После этого все своє, знайоме: пузаті мєнти, забиті маршрутки, байдужі чиновники, роздовбані хрущовки… Заради чого бойкотувати чемпіонат – пересічний українець безграмотный розуміє.
Саме тому ті непересічні, свідомі та активні что-то около боляче реагують на будь-які прояви «братства» з боку громадян Росії. Ибо розуміють непевність своїх власних позицій в українському суспільстві. Виявилося, що навіть війна, вбивства і катування як військовиків, скажем і цивільних громадян України, не змогли переконати пересічного українця, що Росія – це гадко. Так, він, пересічний, хоче в Європу. Але Європа – це віддалене майбутнє, а спільний пострадянський простір – це сучасність.
Пользу кого прикладу дозволю собі дещо перероблену цитату мовою держави-аґресора. «В монастырских подвалах оборудован темная и «одиночки» — помещения камерного типа. Всего 64 камеры. В самом деле, это камеры для смертников. В них всегда холод и сыро, по камерам бродят крысы, света действительно нет, потому что напряжение в электросети в колонии вовек ниже нормы. В этих камерах, летом в воде, в зимнее время практически в снегу заключенные, особо ненавидимые администрацией живут месяцами, а кое-когда и годами. Точнее, не живут, а умирают. В основном с туберкулеза. Иногда от побоев лагерной администрации. Ибо что в колонии законы не действуют. Там действует принадлежащий внутренний распорядок и приказы начальника колонии…»
Може, хтось подумавши, що йдеться про Росію? Десь там, мол зараз катують Олега Сенцова? Ні. Це сучасна Україна. Щоправда, стаття 10-річної давності, але невже хтось вірить, що реально в цій колонії, розташованій у стінах давнього католицького монастиря, навели європейські порядки?
Поки наші держустанови, дитячі майданчики, в’язниці, електрички та, зрештою, аминь навкруги, всі заклади, структури та плоди їхньої діяльності безграмотный будуть принципово відрізнятися від російських – загроза «братерства» з Росією завжди висітиме надо головою тих, хто хоче чимдуж «геть від Москви». І зрушень в цьому напрямку безграмотный видно ані з часів проголошення Незалежності, ані з моменту обрання президента, котрий обіцяв «жити ровно по-новому».
Тому я спокійно реагую на росіян, котрі вважають мене, українця, братом. Вважати далеко не заборониш, мені це анітрохи не заважає. Я безвыгодный писатиму їм гнівних коментарів, не вимагатиму визнати мене «анітрохинебратом». Але я прагну докласти усіх зусиль для того того, щоб Україна була якнайдалі від того, що називається «Російська Федерація» і якнайближче прежде того, що називається «Європейський Союз». Щоб у ній принаймні без- було жодної в’язниці, схожої на ту, що описана вище. І якщо якісь «братерські» росіяни хочуть, аби самочки Росія змінювалася у тому ж напрямі – будь ласка, змінюйтесь, навіть випереджайте нас, лише Крим получи и распишись місце поверніть.
Бо Каїн та Авель теж ніби були братами.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи