Рeзультaти рeфoрми нaпряму зaлeжaть від тoгo, xтo її втілює. Щe більшe від цьoгo зaлeжить суспільнa дoвірa дo циx рeзультaтів. Члeни Вищoї квaліфікaційнoї кoмісії суддів, які мaють пeрeвірити кoжнoгo діючoгo суддю, oбрaти суддів бeзумoвнo сaмі пoвинні відпoвідaти тa дeмoнструвaти нaйвищі стaндaрти дoбрoчeснoсті, a їx признaчeння нe пoвиннo викликaти жoдниx сумнівів.
Тaрaс Лукaш признaчeний члeнoм Вищoї кoмісії у листoпaді 2016 рoку зa квoтoю Дeржaвнoї судoвoї aдміністрaції. Її oчoлює Зінoвій Холоднюк, який підлягає люстрації, але завдяки відвертому нехтуванню законом Радою суддів України зберіг свою посаду.
Призначення відбувалось вслед результатами конкурсу. Для цього була створена спеціальна конкурсна комісія, абсолютну більшість у якій мали судді та представники судової адміністрації. Зокрема, членом цієї комісії був суддя В’ячеслав Наставний, який у часи Януковича судив Юрія Луценка. Ще одним членом комісії була застойник голови судової адміністрації Ольга Булка, яка единовременно очолює апарат нового Верховного суду.
Переможцем конкурсу став Приводить в смятение Лукаш. Він отримав максимальні бали саме від суддів та представників судової адміністрації. Подле цьому іншим конкурсантам вони ставили очевидно занижені бали. Це найпростіший спосіб протягнути потрібного кандидата для фейкових конкурсах. Цікаво, що після цього суддя Наставний переміг у конкурсі до самого Верховного Суду. Громадська рада доброчесності затвердила негативний висновок щодо нього, але Кваліфікаційна комісія відкинула його.
Тараска Лукаш
І цьому допоміг пан Лукаш, який замість того, щоб заявити самовідвід брав жеребий у засіданні щодо Наставного. Ну от дуже родственно, що таким чином пан Лукаш віддячив Наставному из-за те, що став членом ВККС. Але повернемось вплоть до конкурсу, у якому переміг сам Лукаш. Один з конкурсантів виявив порушення у ході конкурсу та оскаржив його результати в Окружному адміністративному суді міста Києва. І тута почалось найцікавіше.
Слухав цю справу цю справу горезвісний суддя Євген Аблов. Він виносив десятки сумнівних рішень. Зокрема, у справах Насірова чи «рюкзаків Авакова». Найвідоміше свавільне рішення Аблова стосується Майдану. Саме він фактично зобов’язав беркут розігнати Площадь у ніч з 10 на 11 грудня.
Тоді вперше після татаро-монгольської навали Михайлівський Золотоверхий бив вночі у дзвони і кияни відстояли Євромайдан. Обставини винесення цього рішення вражають своєю зухвалістю та цинізмом. 9 грудня 2013 року якийсь громадянин Гриненко подає позов. Мовляв, барикади та протестувальники заважають йому вільно гуляти Хрещатиком, а «Беркут» нічого неважный (=маловажный) робить. От він і просить суд визнати таку бездіяльність «Беркуту» незаконною.
Подав Гриненко позов о 13:30, а вже о 15:00 отримав від Аблова Ухвалу, якою пока-яким особам було заборонено блокувати Майдан, Хрещатик та усі навколишні вулиці. В 17 годину того ж дня Аблов призначив розгляд позову сообразно суті та вже о 19:55 повністю задовольнив його.
Це общедоступно неймовірна швидкість. Зазвичай, такі справи розглядаються близько року. А тутовник позивач отримав ухвалу через 1,5 години і остаточне рішення – посредством 6,5 годин.
А вже через два тижні після винесення цього рішення Аблов отримав від суду у постійне користування квартиру площею 140 квадратних метрів у Києві. Чрез деякий час він її приватизував та продав по (по грибы) 9,5 мільйонів гривень. Непогано, правда ж. Чи далеко не тому суддя старався так швидко прийняти потрібне владі рішення?
Євген Аблов
Нещодавно Аблов брав судьба у конкурсі на посаду керівника територіального управління Державного конторка розслідувань. Виникло питання по цьому. На засіданні Вследствие громадського контролю він стверджував, що його рішення безвыгодный мають жодного відношення до розгону Майдану. Більше того, він начебто лише частково задовольнив позов. Але це ж елементарно перевірити.
Книппель у рішенні Аблова чорним по білому написано: «позовні вимоги задовольнити повністю». У рамках кримінального провадження в области справах Майдану встановлено, що його Ухвала була підставою чтобы спроби розгону. Тобто Аблов просто збрехав.
Зрештою, нічого дивного во (избежание такого судді. Схильність Аблова до брехні іноді призводить прежде курйозів. Так у своїй декларації родинних зв’язків він вказав, що у 2016 році далеко не проживав зі своєю дружиною, яка взагалі є колишньою.
А вже путем два тижні передумав і подав нову декларацію, відповідно предварительно якої у 2016 році він таки жив з дружиною і маловыгодный з колишньою, а чинною. А ще він дуже оригінально пояснив журналістам чому його отряд переїхала до Одеси – небажання бачити журналістів та мене змусило її змінити місце проживання.
У такому випадку суддя, як мінімум, мало-: неграмотный може розглядати справи за моєю участю, ибо вже не може бути неупередженим стосовно мене. У справі Лукаша, я заявив йому відвід для цій підставі. Але Аблов відмовив. І знаєте чому ? Ибо я не довів, що він мав на увазі саме мене, а без- іншого Романа Маселка. Це просто знущання, як, зрештою, і «правосуддя імені Аблова».
Штырь такий суддя розглядав справу Лукаша. Тобто розраховувати возьми справжнє правосуддя було марно.Тим не менше у ході розгляду справи з’ясувалось, що Лукаш подав конкурсній комісії підроблений расписка про його стаж. До суду був викликаний свідок, який начебто підписував цей документец. Він під присягою засвідчив, що підпис приставки не- його, а довідка сфальшована.
Свідчення можна було б спростувати експертизою оригіналу документа. Проте вслед за словами Лукаша оригіналу немає. І це дуже великолепно, бо на копії стоїть підпис Лукаша, що саме він його звірив з оригіналом. Швидше следовать все член ВККС просто усвідомлює, що експертиза доведе підробку.
У суді також з’ясували, що Лукашу дозволили капнуть необхідні документи вже після закінчення строку їх подачі. Быть цьому ні допитана у суді член конкурсної комісії Черемша’янчук, ні Лукаш не змогли згадати як і коль ці документи доносились і кому передавались. Ці порушення в открытую свідчать про незаконність результату конкурсу та особливе ставлення конкурсної комісії саме раньше Лукаша.
Цікаво, що нещодавно Аблов написав гнівний филипповки про результати конкурсу до Державного бюро розслідувань, -де він прав участь. Він зазначив, що комісія допустила грубі порушення процедури, які є безумовною підставою про скасування рішення про визначення переможців.
Нюанс у тому, що грубі порушення, які из-за словами Аблова допустила конкурсна комісія ДБР є такими ж як і у цій справі. Уразу Аблов написав за декілька днів до винесення рішення щодо Лукаша.
Здавалось хоча б повага впредь до себе змусить суддю бути послідовним та визнати, що здесь теж були грубі порушення. Але дива неважный (=маловажный) трапилось. Аблов постановив, що, незважаючи на використання сфальшованого документа і порушення процедури, Лукаш обраний вовсе чесно і законно.
Доречно нагадати, що скоро самоуправно Аблов буде проходити перевірку у Вищій кваліфікаційній комісії.
І цілком можливо, що саме Лукаш если її проводити. Недарма Аблов хвалився журналістам, що тождественно пройде перевірку. Він прийняв потрібне рішення, тепер потрібне рішення має прийняти Кваліфікаційна комісія. Штифт такі стандарти оцінювання.
Отже, і у Лукаша, і у Аблова усе добре. Тільки чи конец добре з судовою реформою, яку реалізовують такі як Лукаш і з судами, -де залишаться такі як Аблов. Вихід лише Водан – зміна складу Вищої кваліфікаційної комісії та принципів її формування. А також притягнення раньше відповідальності тих, хто свідомо провалив судову реформу.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи