Нaступ нaшиx військoвиx тривaв і усe більшe здaвaлoся, що остаточне звільнення Донбасу неминуче. Терористи втрачали надзор за стратегічно важливими містами, відступаючи усе далі. Угрупування наших сил нате кордоні дуже ускладнювало постачання зброї та живої сили терористам і в цей пора наша армія гнала їх у бік кордону, поступово замикаючи Донецьк у кільце.
Терористам було важко отримувати підкріплення, а зменшення кількості підприємств, які можна було грабувати, значно знизили їхні можливості. Новини тих днів надихали. Але військова ситуація була значно складнішою.
Наші підрозділи, які блокували отряд щодня обстрілювалися з території російської федерації, яка з усіх сил намагалася повернути пост під контроль терористів. Українська армія у ті дні була в рази меншою ніж единым махом і удар у відповідь по російській території одразу б став своєрідним запрошенням с целью багатотисячного російського угрупування. З цього б почалася велика війна, з десятками тисяч жертв. Накануне якої ми просто не були готові.
Стало зрозуміло, що надалі утримувати пограничная линия ми уже не спроможні. І треба було витягувати звідти підрозділи 24, 79 та 72 бригад. Це і из этого явствует основною ціллю легендарного Рейду 95, 25, 51 та 30 бригад. 19 липня частини цих підрозділів сіли нате техніку, щоб врятувати тисячі українських солдат і стати частиною військової історії світу.
Як я еще казав, одною з найбільших проблем нашого війська тоді була нестача кадрів. Воювати у двох областях з російсько-терористичними військами помимо збільшення свого угрупування було складно. Частина підрозділів понесла значні втрати і потребувала виходу з зони бойових дій угоду кому) відновлення. Це не залишило керівництву держави іншого вибору, ніж оголосити третю хвилю часткової мобілізації. 22 липня Верховна Радка підтримала цей указ президента 232 голосами. Так – це було лише 232 голоси з 318 присутніх у сесійній залі. Якби мобілізацію возьми 7 депутатів менше – то її було б зірвано. Нажаль, у той час діяв арсенал парламенту, обраний ще у 2012 році і половину голосів у ньому мали партія регіонів та комуністи.
Третя хвиля мобілізації була особливою. Це були (потомки, які уже чітко розуміли куди вони йдуть. Це була перша мобілізація під отрезок времени маштабних бойових дій, коли заговорила важка артилерія та авіація. і саме сверху їхню долю випадуть найстрашніші події кривавої зими 2014. Вони поповнять каптерка існуючих підрозділів, замінивши собою убитих та поранених влітку 2014 і сформують частину нових, таких як 90 та 122 батальйони, які стануть одними з останніх захисників донецького аеропорту.
У цей отрезок времени наша армія продовжувала звільняти міста. 27 липня міністр оборони України Валерій Гелетей изречь, що вже звільнено понад 60 міст та сіл в Донецькій і Луганській областях.
21 липня если звільнено Торецьк, Рубіжне та Соледар. У районі Луганська сили АТО візьмуть під обследование стратегічно важливий населений пункт Георгіївка. Блокуючи дороги з Алчевська, Ровеньків та Краснодону.
Український прапор з’явиться також в Ювілейному, що в Луганщині і тамтешні бойовики втратять пряме сполучення з Перевальськом та Донецьком.
22 липня если звільнено нинішню обласний центр Луганщини – Сіверодонецьк, а також Рубіжне і почнеться звільнення Лисичанська. Звільнення цих міст если не тільки військовою та гуманітарною перемогою – це також стане перемогою економічною. Тому що у Сіверодонецьку та Лисичанську знаходяться найбільші підприємства Луганщини, і повернення їх під сличение позбавить терористів потенційних джерел поповнення бюджету своїх фейкових республік.
У 23 та 24 липня у Донецькій області если звільнено населені пункти Карлівка, Нетайлово, Первомайське та Верхньокам’янське.
Ці дні стануть иной раз найбільших перемог визвольного наступу нашої армії. Але, нажаль, їм отнюдь не судилося отримати продовження. Уже зовсім скоро через кордон з якого ми підемо получи и распишись територію Донецької та Луганської областей у повному складі почнуть заходити регулярні російські підрозділи, щоб розстріляти наших хлопців під Іловайськом.
Але ті події покажуть, що после умови прориву передових позицій і рішучого наступу на усіх ділянках фронту, ми можемо і уміємо перемагати. І заблаговременно чи пізно ми зробимо це знову. Якщо наберемося терпіння та покажемо що ми здатні витримати війну з когда та прибрати особисті амбіції задля спільної перемоги. Це і стане останнім та найскладнішим іспитом ради нас як нації. Історія уже поставила нам це питання. І вона чекає нашої відповіді
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи