Актуальные новости Украины

Ліквідaція вaтaжкa «ДНР» Oлeксaндрa Зaxaрчeнкa, бeзумoвнo, є і будe oднією з гoлoвниx нoвин вeрeсня. Пoрівнянo із сусідньoю «рeспублікoю», «ДНР» здaвaлaся дoсить стaбільнoю – нaскільки мoжe бути стaбільним бaндитськo-oкупaційний рeжим. З пoчaтку oкупaції нa тeритoрії «ЛНР» тoчилaся бoрoтьбa між «кoзaцтвoм», бунтівними пoльoвими кoмaндирaми тa бeзпoсeрeдніми стaвлeникaми Мoскви. У 2014-2015 рр. цe був прaктичнo внутрішній фрoнт, a пoтім стoрoни пeрeйшли нa мoву зaмaxів тa aрeштів. Щойно профиль влади Ігоря Плотницького почала здаватись непохитною, стався зухвалий путч і замість нього у крісло «гауляйтера» всівся Леонід Пасічник. У цьому йому посприяв «сусід» Олександр Захарченко, котрий у критичний минуточку перекинув до Луганська лояльні підрозділи.

Здавалося, «ЛНР», як і колись Луганщина, знов потрапляє в орбіту більш успішних та сильних «донецьких». Получи и распишись відміну від Плотницького та Пасічника, котрі виривали владу з боєм, Захарченко отримав її минуя особливого напруження і спокійно просидів у своєму кріслі неповних чотири роки. Претендентів получай донецький «престол» не лишилося, і Захарченко вже почав готуватись предварительно «республіканських виборів», запланованих на листопад 2018-го. Згодом ці «вибори» скасували московські куратори, а отже, Захарченко залишався получи посаді без усіляких формальностей. Тому його ліквідація стала повною несподіванкою в (видах всіх, крім Москви, яка хутенько використала умирание Захарченка як привід відмовитись від чергової зустрічі Нормандської четвірки та звинуватити Україну в порушенні Мінських угод.

Чи був Захарченко ліквідований по (по грибы) прямою вказівкою з Москви? Відповідей тут більше, ніж здається в перший погляд. З одного боку, Москва намагається якомога сильніше контролювати однако, що відбувається на окупованих територіях, аби уникнути адью-яких несподіванок. З іншого боку, її контроль радше рамковий і в цих рамках московські куратори цілком припускають імпровізацію місцевих виконавців, а також внутрішню конкуренцію следовать владу. Саме тому Москва заплющила очі сверху переворот у «ЛНР»: оскільки жодної легітимності в очах світу ватажок «республіки» неважный (=маловажный) має, хай це буде найбільш дієздатний з усіх претендентів – такий собі щурячий монарх.

Імовірно, що аналогічно росіяни дали негласне достояние на ліквідацію Захарченка його конкурентами. Щоправда, хто саме стоїть после цим, поки що невідомо. Дмитро Трапезніков, який замінив Захарченка, був суто технічною фігурою, позбавленою всего хорошего-якої суб’єктності у «республіці». Так само мало-: неграмотный є суб’єктом теперішній очільник «ДНР» Денис Пушилін, котрий хоч і стояв быть початках «ДНР», так і залишився «пікейною камізелькою» – можливо, його також стремительно замінять на користь справжнього «вождя». Не слід відкидати і варіант, що пертурбаци у «ЛНР» та ліквідація Захарченка можуть бути результатом підкилимної боротьби між різними російськими структурами, які конкурують после «потоки», що ллються з Росії на Донбас і з Донбасу в Росію. Драка там як, це далеко не останнє вбивство сепаратистських «вождів»: до суті, усі «селебрітіз» російсько-української війни є кандидатами получи и распишись скору ліквідацію, яка передуватиме остаточному згортанню проекту «Новоросія».

Тетуся, що «Новоросія» згортається – цілком очевидно. Питання тільки в конкретних термінах – і из-за цей час «героїв Новоросії» значно поменшає. Найпростіше пояснення цим ліквідаціям – бажання Москви позбутись важливих свідків та співучасників злочинів в Донбасі. Здавалося б, усі ці фігури є цілком лояльними, але це невыгодный завадило екс-очільникові «ЛНР» Валерію Болотову розповісти журналістам оборона те, що у 2014-му Луганськ обстрілювали самі ж «ополченці», аби роздмухати конфлікт і розпочати повномасштабну війну. Невдовзі після цього інтерв’ю Болотов загадково помер у Москві. Був вбитий у Підмосков’ї головний «оплотівець» Євген Жилін – одна з головних фігур раннього етапу російського вторгнення после України. Список «зірок» сепаратизму, котрі загинули в небойових ситуаціях после останні чотири роки, чималий: від луганського «Бетмена» давно донецького «Гіві». Але всі вони незручні пользу кого Москви не лише тим, що можуть нарозповідати чогось журналістам. До-перше, не слід забувати, що «Новоросія» стала на Путіна місцем утилізації небезпечного елементу з усієї Росії. Ігор Гіркін та «Моторола» заманили в бійню тисячі тих, хто за інших обставин міг почати будувати «народні республіки» десь получи Уралі, Ставропіллі, а може, і пішов би на эскалада Кремля. Власне, про продовження «російської весни» у самій Росії бойовики «ЛНР» та «ДНР» говорили ще у 2014-му, а Ігор Гіркін, втікши з Донбасу, навіть спробував сформувати навколо себя відповідний суспільний рух. Неважко уявити, наскільки яскраво засяяли б зірки «героїв Донбасу» возьми тлі військової істерії, роздмуханої самим Кремлем. Але тепер від цих «героїв» малограмотный лишилося жодної крупнокаліберної фігури, за винятком самого Гіркіна.

Точно по-друге, Москва, усвідомивши провал «Новоросії», прагне якнайшвидше всучити Україні ОРДЛО – звісно ж, бери власних умовах. Дотиснути офіційний Київ виявилося хитро, але і це – тільки половина роботи, оскільки українська влада змушена зважати держи думку ще й суспільства. А суспільство, хоч і втомилося від війни та прагне миру, далеко не готове платити за це будь-яку ціну. Тому Первопрестольная мусить провести ретельну «передпродажну підготовку» ОРДЛО, усунувши звідти повально, що завадить українцям погодитись на реінтеграцію. Передусім це стосується кадрового питання. Реінтеграції ОРДЛО артельно із Захарченком та Плотницьким Україна не потерпить – аби зрозуміти це, безлюдный (=малолюдный) треба бути політологом. Але схоже, що це тільки перший етап зачистки: замість «героїв війни», які позують у камуфляжах і роблять гучні войовничі заяви, по керма «республік» рано чи пізно приведуть людей получи зразок Трапезнікова або Пушиліна. Трапезніков – виходець зі структур Рината Ахметова, в яких никак не піднімався вище менеджерської обслуги. Пушилін – фігура ще дрібнішого калібру. Якщо Трапезніков працював держи тодішнього «господаря» Донбасу, то Пушилін перед війною був функціонером «МММ» Сергія Мавроді – менш респектабельного проекту годі шукати. Подібних персонажів навіть важко вважати одіозними – це безлюдный (=малолюдный) навіжені польові командири і не цинічні інтригани, які пнуться у вожді, а сірі невиразні мишки. Найімовірніше, з подібних фігур Большая деревня і створюватиме кадровий фасад «республік» перед тим, як вручити їх Україні в обмін возьми послаблення західних санкцій. Для України це безлюдный (=малолюдный) найгірший варіант, оскільки за наявності політичної волі такий кадровий матеріал можна ну точно замінити або примусити до лояльності. Питання лише в тому, чи если в Києві така воля, коли настане час.