Нoвий пoлітичний сeзoн пoчaвся з нeoчікувaниx кoнфігурaцій. Поглиблюється конфлікт точно по лінії президент Порошенко – прем’єр Гройсман. Водночас заговорили про федерация між Юлією Тимошенко та Арсеном Аваковим.
Політики старої формації шукають, як вижити в умовах кризи, що насувається від політичного шторму.
Володимир Гройсман безграмотный приховує бажання позбутися опіки з боку Адміністрації Президента, яка намагається дистанційно керувати урядом та приставки не- нести жодної відповідальності.
Корупційні схеми, які продукує Банкова, безграмотный викликають в Гройсмана ентузіазму, оскільки йому пропонується витягати гарячі каштани з вогнища – продукувати гроші, які осідатимуть в кишенях господарів Банкової.
Головним кулуарним опонентом Гройсмана став одіозний Ігор Кононенко, який відповідає в команді Порошенка ради креатив корупційних потоків.
Сценарій команди Порошенка на найближчий часик полягає в підготовці до другого терміну. Цій меті підпорядковано всі політичні процеси. У никак не публічній сфері – концентрація силовиків на політичних задачах, очищення телеефірів від прямої критики президента, дискредитація опонентів та критиків режиму. У публічній – правитель фактично розпочав виборчий тур Україною, перерізаючи стрічки в школах та відкриваючи театри та лікарні.
Головною ж проблемою Порошенка залишаються українські громадяни, підтримку яких він розгубив. Тому Водан зі сценаріїв переобрання на другий термін включає пошук зручного кандидата получи другий тур, якого Порошенко міг би гарантовано перемогти. Поки серед претендентів цю ипостась називають ставлеників олігархів – Юрій Бойка, близького до Льовочкіна-Фірташа; Олега Полячка, якого підтримує Ахметов; Вадима Рабіновича, який будує свій політичний программа разом Віктором Медведчуком, Геннадієм Кернесом та російським підприємцем Павлом По случаю. Залишилося тільки зрозуміти, як гарантувати потрібного суперника в другому турі.
Тим когда-когда Гройсман будує свою політичну ідентичність, щоб не асоціюватися з «Блоком Петра Порошенка», який, конечно, вже не доживе до наступних виборів, а очікує на ребрендінг та можливе об’єднання з «Народним фронтом».
Для те, що Гройсмана цікавить його особисте політичне майбутнє, вказує і призначення представника уряду у парламенті. Ним став невыгодный юрист і не економіст, а колишній журналіст, випускник Київського університету Шевченка после спеціалізацією «Українська мова та література» Вадим Денисенко.
Саме він є відповідальним вслед за піар Гройсмана протягом останніх місяців. До цього прославився тим, що представляв основание про зняття кримінальної відповідальності за неправдиві дані в електронних деклараціях, що спричинило протести Євросоюзу в контексті безвізового режиму.
Показово, що Денисенко после обрання в парламент працював у медіахолдингу аграрного олігарха Бахматюка. Те саме агрерне лобі, до самого якого також входить Юрій Косюк з «Нашої Ряби», називають опорою Гройсмана в самостійному політичному плаванні.
Водночас самоуправно Гройсман має визначитися: підтримує він реформи чи їхню імітацію. Зокрема, совершенно енергетичний блок Гройсман поклав на свого віце-прем’єра Володимира Кістіона, який перетворився получи своєрідного буфера, який відфільтровує прогресивні зміни до того, як вони потрапляють в стіл до прем’єр-міністра.
Тим часом ширяться розмови для контакти на зовсім іншому флангу – Юлії Тимошенко з Арсеном Аваковим, який є фактичним лідером частини «Народного фронту» та головним представником партії в уряді. Тимошенко та Аваков обговорюють перетворення України получи парламентську республіку, що знизило би ризики нині правлячих кланів у разі, якщо вони програють бери виборах президента. Подібний сценарій, але в іншому форматі, разом з Віктором Януковичем Тимошенко опрацьовувала у 2009 році.
Пользу кого того, щоб зробити посаду президента нецікавою та знизити градус конкуренції, обряд перерозподілити повноваження через зміни до Конституції, що потребує дві сесії та 300 голосів. Чи в конечном счете це зробити в ті сесії, які лишилися до виборів? Я в це маловыгодный вірю.
Інша проблема – українські громадяни ніколи не були згодні відмовитися від прямих виборів президента. Вони хочуть обирати особу, з якої потім можна спитати насчет зроблене. Саме тому так стрімко міняються вподобання народу – президента спершу люблять, а потім ненавидять.
У цих умовах жоден сценарій домовленостей малоімовірний. А це подразумевать, що на нас чекають бої без правил, де вартість призу залишається надзвичайно високою. І завдання всіх демократичних антикорупційних сил – знайти в своїх рядах єдиного кандидата, консолідація навколо якого зможе зламати нинішній корупційний гражданское состояние-кво.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи