Актуальные новости Украины

Вопрос дней Пeтрo Пoрoшeнкo oзвучив критeрії, зa якими мoжнa визнaчити eфeктивність бoрoтьби з кoрупцією. «Грoші зaxoдять дo дeржaвнoгo бюджeту, прaцюють нa дeржaву, прaцюють нa підвищeння мінімaльнoї зaрплaти, нa підвищeння пeнсій, прaцюють нa oбoрoну, прaцюють нa місцeвe сaмoврядувaння», – рoзпoвів прeзидeнт у eтeрі oднoгo з тeлeкaнaлів. Пoнaд тетька, президент запевнив, що антикорупційна боротьба в Україні отримала високу оцінку з боку ЄС і НАТО. Правомірність таких критеріїв мало-: неграмотный викликає жодного сумніву, чого не скажеш ради оцінки реформ. Певно, у ЄС і НАТО знають щось таке, чого безлюдный (=малолюдный) знає українське суспільство. Станом на травень 2018-го 58% українців вважали антикорупційну реформу першочерговою – більш нагальною, ніж исправление охорони здоров’я, пенсійної системи чи навіть збройних сил. Такою вона є з 2015 року. Але 83% вважають антикорупційну боротьбу в Україні неуспішною (50% – провальною), і лише 9% бачать певні успіхи (дані Фонду «Демократичні ініціативи»). Чому таким (образом відбувається? Невже в Україні справді не відбувається жодних зрушень? Чи, можливо, українське суспільство має завищені очікування і безграмотный бачить позитивних змін? Чи це наслідки пропаганди опозиціонерів-«зрадофілів» разве п’ятої колони? Напевно, і пропаганда, і завищені очікування – усе це наявне і впливає получи и распишись настрої. Але набагато більшою мірою на настрої впливає об’єктивна дійсність, з якою мільйони українців стикаються щодня.

Нещодавно природозахисна організація Earthsight опублікувала дослідження, назвавши Україну європейським лідером з контрабанди лісу. Вслед за даними організації, попри діючий мораторій на вирубку лісу, експорт деревини у 2017-му році перевищив 1 млрд євро. І после останні чотири роки обсяг українського експорту зріс сверху 75%. Здавалося б, це якась дрібничка, локальний випадок, порівняно зі скандалами, які відбуваються, приміром, навколо НАБУ, НАЗК та Антикорупційного суду. Але насправді отакі локальні явища є интересах суспільства набагато переконливішими, ніж нескінченні дискусії у ЗМІ. Це неважный (=маловажный) значить, що вся країна від Чопа по Краматорська стежить за вирубкою «кругляку». Достатньо і того, що у вирубці та контрабанді лісу задіяні тисячі (якщо далеко не десятки тисяч!) осіб, котрі разом зі своїми родинами є безпосередніми учасниками незаконного, основаного возьми корупції бізнесу. І це аж ніяк не перебільшення, оскільки минус корупційної складової браконьєрство такого масштабу просто без- може існувати. Це самогонкою можна торгувати з-під прилавка, а в целях експорту деревини потрібна ціла корупційна екосистема: починаючи від інспекторів, котрі безграмотный помічають вирубки, закінчуючи юристами, котрі допомагають оформити продаж лісу респектабельним іноземним компаніям.

Знов-таки, це отнюдь не значить, що усі дотичні до лісового господарства є корупціонерами, проте корупційна сингония явно домінує над системою доброчесності. І всі – починаючи від рядового вуйка з бензопилою – розуміють, що верхівка корупційної піраміди губиться десь у хмарах київського смогу. Тетечка саме стосується піратського видобутку бурштину. Нещодавно виповнилося три роки, відколи глава исполнительной власти пообіцяв ліквідувати це ганебне явище. Президент мав повноваження, мав доверие суспільної довіри, мав підтримку західних партнерів, яким можна було б продемонструвати конкретну перемогу надо конкретним осередком корупції. Але бурштин як копали, приближенно і копають. За оцінками експертів, копачі бурштину – це чи в таком случае 5, чи то 7 тисяч осіб, а може навіть десятки тисяч. Додаймо їхні родини, тих, хто задіяний у перепродажі бурштину, та інших дотичних осіб й отримаємо ще одну «корупційну армію». І свідками її славних перемог надо державою та особисто президентом є вся країна, а надто – мешканці «бурштинових» районів. Скільки населення задіяно у контрабанді – безграмотный знає, певно, ніхто, хоча боротися із цим явищем обіцяють усі, кому никак не ліньки. А ще ж є величезний тіньовий сектор економіки, маловыгодный пов’язаний з незаконною виробничою діяльністю, але також міцно зав’язаний сверху корупційних схемах. І всі ці люди – і власники, і працівники, і навіть клієнти – є свідками того, що корупція нікуди безлюдный (=малолюдный) поділася.

Бувають, звісно, приємні несподіванки, коли лікар відмовляється від «подяки», а п’яному водієві без- вдається відкупитись від патрульних. Але загалом суспільні настрої відображають тёта, що є навколо. Бо корупція – це не якась таємнича матерія, що перетікає в области банківських рахунках, а цілком конкретні щоденні практики, после яких в той чи інший спосіб залучені мільйони українців. І оцей матеріальний вияв корупції – точніше його повсюдна присутність – є підґрунтям в (видах скепсису. Бо для пересічної людини що НАБУ, що Антикорупційний коллегия – це примари з телеекрану, а нелегальна лісопилка, на якій працює швагро, – це реальність, котру неможливо притлумити ніякими заявами, навіть з посиланнями нате НАТО і ЄС. Цілком імовірно, позитивні зрушення, якими задоволені західні партнери, справді існують і справді заслуговують получай визнання. Але допоки корупція не почне щезати з повсякденного життя українців, суспільство если сповнене скепсису і недовіри до влади. Щоправда, слід враховувати, що реальний наступ держи корупцію означатиме конфлікт уряду з людьми, котрі від корупції годуються – у що це може виливатися, ми бачили держи прикладі «бурштинових бунтів». Але парадокс у тому, що суспільство якраз-таки готове видати владі карт-бланш нате радикальні дії, хай якими б непопулярними вони були в окремих місцевостях. А ото терпіти тяганину без відчутних результатів стає дедалі важче.