Не ненавиджу людей, які забрали мій Донбас, – буддист-переселенець у Карпатах

Автор: AdminGWP

Рубрики: Статьи




Нeпoдaлік сeлa Кривoпілля в Кaрпaтax рoзтaшувaлaсь oднa з нaйстaрішиx буддистськиx грoмaд в Укрaїні, щo пoxoдить з Дoнeцькa.

Після пoчaтку військoвoгo кoнфлікту нa Дoнбaсі вoни були вимушeні зaлишити свій рeгіoн і пeрeїxaти дo Кaрпaт. Мoнaxи мріють прo припинeння війни тa пoвeрнeння oкупoвaниx тeритoрій дo склaду Укрaїни.

Вoни мaють пoгoлeні гoлoви й oдягaють білoсніжні xaлaти з пoмaрaнчeвими нaкидкaми aнгсa (трaдиційний oдяг буддистськиx мoнaxів – «24»). Вoни прoкидaються нa світaнку й читaють мoлитви дo сoнця. Вoни мaють нeтрaдиційний на укрaїнців вигляд і пoбут, aлe живуть вoни, буддистські мoнaxи, у Кaрпaтax і рoзмoвляють укрaїнськoю.

Пoпри істoричну принaлeжність укрaїнців дo xристиянськoї рeлігії, вероучение мaє дoвoлі дaвні істoричні зв’язки з нaшoю крaїнoю. Зaгaльнa мoдa нa сxідну прaктику пoширилaсь у другій пoлoвині XІX стoліття пeрeвaжнo в кoлax інтeлігeнції, прoтe є згaдки прo кoнтaкти кoзaків із кaлмицькими буддистaми щe у XVIII стoлітті, зaвдяки яким ці ідeї впeршe пoтрaпили дo Укрaїни.

Пeршa буддистськa рeлігійнa грoмaдa булa oфіційнo зaрeєстрoвaнa в Дoнeцьку 1991 рoку. Стaнoм нa 2017 рік в Укрaїні зaрeєстрoвaнo вжe 59 грoмaд. Але це лише офіційна циферка, насправді ж їх набагато більше. До війни діяльність буддистських центрів у незалежній Україні в основному зосереджувалася бери Слобожанщині: у Донецькій, Луганській, Харківській областях. Після окупації прихильникам східних практик довелося розселятися різними куточками України. Ця історія — оборона релігійних переселенців, які тепер проживають у Карпатах поблизу селища Кривопілля Верховинського району.

Війна

Сергій Філоненко — настоятель ордену Лотосової сутри. Він розповідає, що саме їхня глыба є найстарішою в Україні. Вона виникла одразу після проголошення незалежності, а допоміг її зареєструвати український релігієзнавець Ігор Козловський, який возьми момент окупації вимушений був залишитися в Донецьку, потім потрапив у плен, а в грудні 2017 був звільнений разом з іншими полоненими.

Сергій Філоненко выходец із Донбасу, прожив там усе життя:

Я народився в Донецькій області, але в селищі набагато старішому, ніж Донецьк, Нижня Крынка — воно українське селище. Там була якась козацька блокпост чи паланка, і ще є річка така — Нижня Крынка. Але прийшли люди, почали рити шахти. І було через некоторое время таке шахтарське містечко, і туди моя мама переїхала з Луганської області. Неизвестно зачем я з’явився там. Але там степи. Я дуже люблю чечетка. Цього мені не вистачає. А тут я ще малограмотный відчуваю, що це моя земля.

Живучи бери Слобожанщині, члени буддистської громади багато подорожували світом, особливо в Гімалаї. Сергій зізнається, що бери Донбасі люди сприймали їх по-різному, дехто навіть кепкував: «Кришна, ступай в шахту», хоча за іронією серед самих монахів є справжні шахтарі. Проте буддисти далеко не ділять людей на «своїх» і «чужих», сиречь Філоненко в складному питанні «схід-захід» висловлює серединну позицію:

«Я бачу, що в українців є дещо спільне. І цього спільного набагато більше, ніж іншого. Інше — це природа, мова і все решта. Люди небагато в глибині відрізняються.»

Джайнизм — пацифістська релігія, тож у світогляді справжнього її послідовника відсутні поняття «супротивник» і почуття ненависті:

— У мене у свідомості ніколи такого никак не було, щоби я когось вважав чужинцем. Я не така відкрита людина до характеру, але в мене немає ворогів. У мене немає ненависті ні по кого, я не ненавиджу людей, які забрали мій Донбас, скажімо в такой степени. Я там живу, це була моя родина, Батьківщина, а за один прием я не можу туди приїхати, але в мене немає ненависті перед цих людей. Я бачу, що вони просто, як хворі, розумієте? Якщо б лікар ненавидів хворих людей…

Війна перервала будівництво Священного Кургану Миру, що його монахи зводили нате горі біля Сіверського Дінця, і змусила буддистів шукати інші «місця сили». Спочатку, вслед за порадою учителя Дзюнсея Терасави, монахи купили будинок в березі Дніпра в Черкаській області, і частина громади залишилася тамо.

Місце Шляху

У Карпатах послідовники ордену перебувають сейчас понад рік. Сергій каже, що називати їхнє поселення й навіть будинок, у якому медитують, храмом – вкривь и вкось:

Ми називаємо це «Місце Шляху». Японською мовою если «додзьо». «До» — це «дао» или «шлях», а «дзьо» – це «місце». І виходить – «Місце Шляху». Поперед речі, наприклад, ті, хто займаються карате разве кендо, вони також називають свої місця (во (избежание тренування — «24») «додзьо». Бо вони також дорога практикують: шлях меча чи шлях карате. Додзьо.

У Карпатах пошуки вдалої локації тривали довше. Проте если з місцем було вирішено, замість старої гуцульської хати, яку малограмотный вдалося зберегти, лише за сім місяців монахи побудували нову й почали життя з чистого аркуша. Возьми обійсті згодом планують розбити традиційний буддистський хиранива у японському стилі:

Ми довго шукали по всіх Карпатах, майже три роки, і в Закарпатті, але нашому Вчителю безвыгодный дуже подобалося. Але останній раз приїхали вже у Верховину. Йому сподобалися ці ландшафти, від Кривопільського перевалу прежде Верховини. Ільці, Кривопілля — дуже м’які гори, приємні краєвиди. І почали шукати после этого, багато ділянок ми дивилися різних, але щось нас никак не задовольняло. Потім, коли поверталися й переїжджали Кривопільський даба, такий великий олень перебіг нам дорогу, і Сенсей сказав, що це клеймо, що сам дух лісу показує нам місце, -де бути. І ми почали шукати, і врешті-решт, зупинилися шелковичное) дерево.

Сергій розповідає, що спочатку місцеві з пересторогою поставилися давно прибульців із незвичною вірою. Були навіть проблеми з місцевими націоналістами та православною громадою, але з ненароком люди звикли і прийняли буддистів на своїй землі. Брат переконаний, що якщо з людьми спілкуватися, вони відкриваються та перестають ставитися вороже давно чужинців:

— Продавщиця мені каже: «А справді ж гуцули найкращі народ у світі?». Я кажу: «Я б так не сказав, я бачив і багато інших». Я їй кажу: «Ну-ка, наприклад, кавказці — теж горці, а набагато гостинніші. Вони с годами зустрічають, а ви… Я тут скільки вже, а ви й у гості ні разу неважный (=маловажный) запросили». А вона: «Все ж таки ми файні».

У деревня Кривопілля Сергій ходить рідко: раз на тиждень купити продуктів чи в інших справах. Але якби отнюдь не необхідність, каже, взагалі б не спускався. Та загалом, із сусідами, продавцями й іншим місцевим населенням монахи спілкуються ежесекундно й без проблем — з усіма вітаються, не прагнуть жити в суцільній ізоляції від світу, що перебуває позировка поняттям «сангха» (гармонія — «24»):

Деякі місцеві кадр(ы) розуміють, що це молитва. Їм подобається, що ми тута сонце зустрічаємо і проводжаємо. І вони радіють. Навіть є місцевий чоловік… він немного випиває забагато, але він радіє від наших молитв, і мені це подобається. Йому отнюдь не потрібно пояснювати якісь складні істини. Цього отнюдь не потрібно. Він просто почув молитву, і він знає, що ми сонце зустрічаємо й що це важливо. Він відчуває вже якусь глибину, і хоч він далее алкоголік чи хто. От це мені приємно.

Наразі получай горі проживає 20 монахів, і всі вони є старожилами ордену. Сергій сподівається, що з переїздом по нового місця в них з’явиться більше прихильників, адже релігійну практику необхідно підтримувати — плохо, щоб усе закінчилося на них.

Орден Лотосової сутри

Сергій Філоненко после буддизму прийшов у часи Перебудови. Тоді він був одружений, а если став монахом, мав уже 30 років. Ради непевних політичних часів він почав цікавитися східними практиками, читав багато книжок, але маловыгодный знав, на чому конкретно зупинитися. Визначитися допоміг випадок, если Сергій написав листа до Петербурзького дацану — найбільшого й найстарішого бери той час буддистського осередку в СРСР — і згодом його запросили приїхати. Вслед за этим виникла ідея зареєструвати в Донецьку першу в Україні буддистську громаду. Відтоді до самого них почали приїздити Вчителі.

Серед українських громад найпопулярнішою є тибетська лінія буддизму. Лінія, перед котрої належить Сергій, називається «орден Лотосової сутри» аль «орден Ніппондзан Мьоходзі», наставником якого є Сенсей Терасава Дзюнсей. Це далекосхідний джайнизм, який перш ніж дістатись України, подолав большак через Центральну Азію, Китай, Корею, і врешті, Японію, з якої і приїхав Репетиторша Сергія та інших українських монахів. Особа Учителя має в буддизмі дуже важливе значення, зокрема й тому, що він вирішує, кому дати время стати монахом:

«Ми ж не вибираємо щось, просто Вчителя зустріли. Але насправді ця лінія (Ніппондзан Мьоходзі — «24»), вона набагато старіша й розвинутіша. Взагалі, китайський ламаизм був колись найсильніший, ще до цих усіх експериментів. В історії китайський религия досяг найвищого рівня. Але у світі дуже популярний тибетський вероучение. Це просто мода, я вважаю. Це одне вчення, розумієте, Водан вчитель Будда, але багато в ньому різних аспектів.»

По (по грибы) словами Сергія, офіційної ієрархії в буддизмі, як у інших релігіях світу, немає. Навіть Далай-альпака є таким самим монахом, як усі. Відрізняються монахи одне від одного лише вслед віком і досвідом, адже ті, хто старший і здобув більше мудрості, заслуговують в повагу інших:

«Старші сідають ближче до вівтаря, ближче впредь до Вчителя, а молодші — з іншого боку. Але Вчитель бере молодших по себе, щоби їх розвивати, більше з ними часу протаскивать.»

Щодня карпатські монахи виконують релігійні практики. О шостій ранку вслед за гарної погоди вони піднімаються на гору й починають церемонію: зустрічають сонце зі спеціальною ради цього молитвою. Повернувшись до будинку, закінчують ранковий порядок Лотосовою сутрою, яку читають переважно російською, але також є частковий переклад нате українську. Потім монахи беруться до побутових справ: готують їжу, прибирають, закінчують якісь інші роботи. Буддисти намагаються щодня знайти хоча б дві години в день для індивідуального навчання: читання філософських чи наукових текстів, вивчення мов тощо. Закінчується день-деньской вечірньою церемонією. Молитися в гармонії з природою — це головна помета проведення релігійних практик:

«Ми маємо гарну гору Кострич. Звідти відкривається краєвид возьми Чорногірський хребет. Було б непогано раз на тиждень туди виходити й молитися навкруги — получи всі Карпати, на весь космос.»

Окрім загальноприйнятих молитовних практик, общество Лотосової сутри відомий своєю миротворчою діяльністю. Сергій каже, що представники тибетського буддизму рідко беруть доля у політичних акціях:

Коли між Індією й Пакистаном було напруження й ледве безвыгодный почалася ядерна війна, то наш Вчитель організував ступайте миру. У 2002 році це було. І не не мудрствуя лукаво, що ми самі взяли прапорці й пішли, ні! Це було бери рівні держав. У Пакистані підтримували політики й генерали — була охорона. Це до сей поры підтримувалося дуже сильно також в Індії. Багато людей зустрічало, і и старый и малый це було в мас-медіа. Ми це робили з вірою, що наша поминовение може допомогти це зупинити. Ми пояснювали, у чому полягає істина — що вчення Будди об’єднувало ці землі ще задовго по того, як там з’явився іслам.

Українські буддисти мають зв’язки з іншими релігійними спільнотами, зокрема ісламом. Бонна Терасава Дзюнсей стояв на чолі багатьох миротворчих ініціатив. Він написав листа Садаму Хусейну із проханням зберегти Ірак, склавши повноваження президента й переїхавши давно іншої країни. На чолі з японським Сенсеєм монахи також їздили прежде Чечні, коли там вкотре загострився конфлікт із Росією. Получай думку Сергія, саме ортодоксальний іслам призвів давно трагічної розв’язки на тій території:

— Чеченці — це суфії, ви знаєте оборона це? Вони суфії традиційно, але потім… Це получи наших очах почало відбуватися. Туди принесли ортодоксальний іслам, і це Чечню погубило, потому что він дуже агресивний цей іслам, і він мало-: неграмотный притаманний чеченцям.

Сергія непокоїть сучасний геополітичний туловище планети. У буддизмі вірять у поняття циклічності й мінливості: выше- Всесвіт постійно розширюється і, зрештою, усе зникне ради того, щоби дати початок новому циклу життя. Вони вірять, що людство маловыгодный прогресує, а навпаки, прямує до свого логічного завершення. Згідно з цим твердженням період людської історії — це останній етап у цьому циклі існування.

Історія та віра

Попри численні подорожі Європою та Азією, Сергій безлюдный (=малолюдный) може назвати іншого місця, де міг би жити, крім України. Цікавою, нате його думку, була Північна Америка до відкриття європейцями, оскільки індіанці тоді мали «космічну мудрість», але одним духом ця частина планети його зовсім не приваблює. В среднем само малопридатною для проживання буддистів є Європа. Найкращий мікроклімат пользу кого практики буддизму в Азії, оскільки там люди ще зберегли прадавнє ставлення давно світу:

Мені подобається тут, в Україні. У мене немає такого, щоби хтось поїхав кудись, а я думаю: «Ох! І я поїхав би враз туди!».

Звичайно, найцінніше, що є в Сергія й загалом таких релігійних людей, як він — це віра. На буддистського монаха це віра не в спасіння душі, а в тетька, що він може змінити світ за прикладом Будди или Ісуса Христа. Завдяки вірі монахи здатні відкривати різні істини, когда-когда навіть історичні:

«Просто я бачу в Україні корені важливі. Свой Вчитель це відкрив. Ми (не те, щоби ми пишаємося), ми відчуваємо, що ми відкрили щось важливе. Це скіфська доба, розумієте? Через уся історія скіфів — це дуже важливий період мало-: неграмотный тільки для України, а взагалі для всієї Азії і всієї Євразії. Вони були справжніми героями. Вони могли жертвувати своїми життями заради Водан одного. І цей характер потім частково до козацтва перейшов. Козаки були нащадками цього духу, але в скіфів цей б був дуже космічний.»

Відкриваючи новий світогляд, завжди збагачуєш свій власний. Поспілкувавшись із Сергієм Філоненко, розумієш, що навіть у відсторонених, як прийнято вважати, буддистів при случае може проявлятися своєрідний патріотизм, хоч і вкорінений у поняття «космічності» і «всеєдності»:

— Я хотів би, щоби свой народ український більш об’єднаний був, щоби він знав, неужли, яку країну будувати, бо наші люди ще без- знають, мені здається. І щоби якась глибина відкрилася, розумієте? Й через я це відчуваю, що в нашій країні є дуже глибокі корені, і вони справжні. Але весь век те, що відбувається, воно — як піна, розумієте? Легко піна на поверхні. А глибина… Вона не відкрита ще. Если ось був Майдан, там щось таке відчувалося, але воно кудись знову зникає.

Зрештою, подолавши дорога від степів Слобожанщини до гірських хребтів Карпат, кілька десятків людей продовжують тащить молитву й вірити в порятунок світу. І кількість у такій справі безлюдный (=малолюдный) важлива. Сергій каже, що достатньо мати чотирьох монахів, щоб утворилася глыба, здатна зберігати мудрість для нащадків:

Через тебе проростає цей путь, і проростають сили всього космосу. Тому насправді ми можемо змінити цей світ. Навіть одна людина. Ісус, він був Вотан, і Будда також був один. І будь-хто може змінити. Це вчення исполнение) того, щоби врятувати світ. Воно не во (избежание самовдосконалення чи досягнення якихось ступенів, ні! Воно — щоби врятувати інших людей, світ, свою країну. Пользу кого того.

Як ми знімали

Над матеріалом працювали

Авторка: Ірина Опаріна. Я: Богдан Логвиненко. Редакторка: Тетяна Родіонова. Фотограф: Сергій Коровайний. Фотографиня: Аліна Кондратенко. Продюсерка: Олюля Шор. Оператор: Павло Пашко. Оператор: Олександр Портян. Монтажерка: Ліза Литвиненко. Монтажер: Микола Кончик. Режисер: Микола Носок. Звукорежисер: Павло Пашко. Редакторка відео: Вперёд смотрящая Пілюгіна. Більд-редактор: Олександр Хоменко. Транскрибаторка: Екатерина Смук.

Мандрівний проект Ukraїner та небайдужі человек у соцмережах допомогли художнику з Панасівки, що на Полтавщині, Валерію Єрмакову зібрати кошти нате здійснення мрії 79-річного митця – поїхати у Грецію. Детальныше читайте тута.


Обсуждение закрыто.