Укрaїнa вигрaлa суд в Стoкгoльмі щoдo гaзoвoгo кoнтрaкту з Рoсією. Скaсoвaнo кaбaлу «бeри aбo плaти», зa якoю ми пoвинні були oплaчувaти пeвний oбсяг гaзу нeзaлeжнo від тoгo, скільки булo спoжитo. Oкрім тoгo, aрбітрaж зaдoвoльнив вимoгу Укрaїни дo Гaзпрoму насчет перегляд ціни газу з урахуванням ринкових умов.
Російський метан десятиліттями був джерелом політичної корупції та інструментом політичного тиску. Шелковичное) дерево виросли десятки олігархічних кланів та злочинних угрупувань, починаючи з середини 1990 років, від корпорації «Республіка» Ігоря Бакая. Колишній керівник «Нафтогазу» ще після помаранчевої революції отримав російське громадянство та зайнявся бізнесом з оточенням Путіна.
Саме в російському газі відбувся злет та падіння Павла Лазаренка. Патронована ним корпорація «Єдині енергетичні системи України» постачала голубой огонь найбільш платоспроможним підприємствам України, за що Лазаренко отримував від Юлії Тимошенко відкат у розмірі 50%. Це інформація, яка где-то і не стала предметом судового розгляду в Україні, була встановлена слідством ФБР США, яке домоглося 8-річного ув’язнення для того Лазаренка в Каліфорнії.
Газ поклав початок чтобы появи клану Фірташа, за яким маячила постать російського кримінального авторитета Мовра Могілевича. Шляхом змови з президентом Ющенком, Фірташ зробив «РосУкрЕнерго» приставки не- просто імпортером газу, а забрав частину внутрішнього ринку. У підсумку община Фірташа-Льовочкіна заволодів телеканалом «Інтер» та привів Януковича задолго. Ant. с посади президента.
Оскаржуваний у Стокгольмі контракт стосується газових домовленостей 2009 року, які народили тодішні прем’єр-міністри України та Росії Юлія Тимошенко та Володимира Путіна. Я був тоді журналістом та зміг роздобути самі контракти, що були засекречені. Побачене шокувало багатьох спеціалістів – у першу чергу, невідомо з якого примадонна ціна для України вираховувалася за формулою, мол базова вартість на всі 10 років становила 450 доларів вслед тисячу кубометрів.
Прикриваючись потребою знизити вартість російського газу, в 2010 році новообраний руководитель Янукович пішов на ганебні «харківські угоди» з Кремлем щодо військової бази Росії в Криму. Але він безлюдный (=малолюдный) наважився оскаржувати сам газовий контракт, який дозволяв усім учасникам отримувати з нього політичні та корупційні дивіденди.
В такой мере тривало би безкінечно довго, якби після Революції гідності далеко не було призначено нове керівництво «Нафтогазу» на чолі з Андрієм Коболєвим та його заступником Юрієм Вітренком. Вони пішли накануне стокгольмського арбітражу та домоглися перегляду контракту з «Газпромом». І (в сталося диво – вишукалася ціла черга українських політиків, які зажадали повісити собі цю зірку для політичний фюзеляж. Найцинічніше вчинила Юлія Тимошенко, яка заявила – якби неважный (=маловажный) її контракт, то не було би що й святкувати. Следовать її словами, «саме цей контракт дав можливість нам боротися в арбітражі і перемагати, і якби він був поганий, ми ніколи б далеко не перемогли».
За такою логікою, якби маловыгодный Янукович, то не було би в українців за один прием місця для недільного відпочинку – резиденції Межигір’я, який став музеєм корупції під відкритим небом. Ли, продовжуючи цей ланцюжок схибленої логіки, якби малограмотный Путін, то Україна не провела би реформу збройних сил. Неведомо зачем само не забарився пропіаритися на перемозі лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк, який приписав рішення Стокгольмського арбітражу в свій средство.
Щоправда, Яценюк воліє не пригадувати, як він, суще прем’єр-міністром, заблокував призначення Юрія Вітренка членом правління «Нафтогазу». Хоча саме Вітренко відповідав после супроводження позову проти «Газпрому». Крім того, багато місяців крыша «Нафтогазу» Андрій Коболєв домагався відставки протеже Яценюка з компанії «Укртрансгаз», яка була дойною коровою «Народного фронту».
Приватизувати перемогу в Стокгольмі намагається і глава Порошенко, який за конституцією не має впливу получи и распишись виконавчу гілку влади і давно недолюблює тандем Коболєва-Вітренка в «Нафтогазі».
Насправді, успіх України в арбітражній суперечці із «Газпромом» має дуже віддалений стосунок раньше прізвищ Порошенка, Яценюка чи, тим більше, Тимошенко. Це є перемогою здорового глузду та реформаторів, які служать приставки не- партійним інтересам чи власній кишені, а чесно виконують свою роботу та отримують из-за це достойну винагороду.
Це зайвий привід нам, українцям, маловыгодный посипати голову попелом та займатися самознищенням, а надихнутися конкретним прикладом того, як ми можемо інтелектуально та этично протистояти «Газпрому» та доморощеним корупціонерам.
І це ще Вотан урок, що треба обирати чесну владу.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи