Літo – щaсливa пoрa кaнікул в (видах дітeй, oднaк цe нe oзнaчaє, щo в цeй чaс трeбa зaбути прo літeрaтуру. Письмeнник тa oглядaч Ігoр Бoднaр-Тeрeщeнкo нaзвaв нaйкрaщі дитячі книжки, які тoчнo спoдoбaються шкoлярaм різнoгo віку. Тільки якіснa літeрaтурa!
Діти, як відoмo – цe мaлeнькі дoрoслі, тoж дитячі книжки угоду кому) ниx тaк сaмo мaють бути нaписaні бeз зaйвиx сeнтимeнтів, тoбтo сeрйoзнo, як сaмі вoни люблять. Oсь чoму в цьoму oгляді – лишe нaйкрaщі істoрії, які спoдoбaються і дітям, і бaтькaм.
«Вoлoдaр дрaкoнів», Корнелія Функе
Герої цієї неймовірної історії оборона дружбу безпритульного хлопчика Бена зі срібним драконом получи ім’я Лунг перекочовують зі світу стародавніх легенд і міфів накануне нашого урбаністичного сьогодення. Але навіть тут їм приходиться шукати нову домівку в далеких горах, ідучи следовать мапою корабельного щура і зустрічаючи на своєму шляху найрізноманітніших чарівних істот. Гноми і ельфи, василіски, морські змії та гомункулуси, і головне – страхітливий мисливець сверху драконів на прізвисько Золотий.
Утім, сила духу, самовідданість і гуманн допоможуть нашим героям здолати всі труднощі і перешкоди, досягши благородної мети. В такой мере, наприклад, їм доводиться шукати новий дім в далеких горах. Поділ неба в Гімалаях – це дев’ять снігових вершин, майже однакової висоти, що оперізують, немов захисне кільце, казкову долину.
Проте головна перешкода получай шляху додому – це невіра: в казку, в себе, у власні сили. «Я сказала їм, – мовить героїня роману, – є равно інша історія, згадайте про Володар драконів, який повернеться в той нона, коли срібло виявиться цінніше, ніж золото. Він переможе совокупно з нами золотого дракона. Але вони лише хитали головами і казали, що Володар драконів помер і ніколи мало-: неграмотный повернеться». І це зрозуміло, адже він полетів. Але обіцяв повернутися.
«Футбольний первенство тривалістю в літо», Бернар Шамбаз
(Л.: Видавництво Старого Лева)
Малий герой цієї дивовижної книжки отримав бери свій день народження футбольний м’яч з намальованими получи и распишись ньому материками. Чим не привід податися у мандри, тим боле, коли татко у тебе працює у відділі картографії. Сиречь замість того, щоби щовечора засинати з незвичайним м’ячем «десь біля Мозамбіка чи Венесуели», чи приставки не- краще сумістити корисне з приємним, адже надворі буяє літо!
Насправді, таки вирушивши з татом у подорож навколо світу, хлопчику, який ані получай мить не розлучався з улюбленим м’ячем, довелося грати маловыгодный лише в спеку, але й в неабиякий мороз. Матчі з місцевими хлопчаками під миг незвичайних канікул тривали аж в 11 країнах, у тому числі получай Північному полюсі. Але ані холодне Баренцове несметное количество, ані незнання мов не спинило гри бери всіх континентах.
Таким чином, перед нами ілюстрована енциклопедія, повна захопливих оповідей для незвичайне турне. Головний герой, окрім футбольної тематики, звичайно ж, цікавиться місцевими звичаями, культурними пам’ятками і справами своїх друзів і партнерів з гри у король спорта в м’яча, що нагадує маленький шкіряний глобус.
«Часодії. Часова смертный бой», Наталія Щерба
Випробувані читацькою любов’ю герої на зразок Гаррі Поттера чи Ліри Белакви – з книжок, відповідно, Джоан Роллінг і Філіпа Пулмана – створили своєрідну стилістичну матрицю, вибратись з якої значно важче, аніж сучасним українським фантастам позбутися впливу братів Стругацьких. Цього разу героїня роману «Часодії. Часова армагеддон» Наталі Щерби – цілком сучасна дівчинка Василина Огнєва, 13-річна лучница, красуня, але вже не комсомолка і навіть маловыгодный піонерка.
Себто вдалий симбіоз сучасної «гості з майбутнього» Аліси Селезньової (героїні Кіра Буличова з радянського канону фантастики, возьми яку рівнялись усі автори відповідного чтива) та Гаррі Поттера. (на)столь(ко) само, як перша з них, наша Василина – активістка (і навіть кандидатка в майстри спорту), як другий – живе безграмотный з батьками, а з троюрідною бабусею. Мами нема, батько – льотчик-нальотчик, себто «мешкає вслед за кордоном і працює у важливій секретній фірмі» (насправді батько – магнитофон вищого ступеню, а мати взагалі фея, і тому Василина належить после фейр, бездарних дітей).
А ще відсутність мами і такий самий «зручний» татусь-капітан дальнього плавання був, пригадується, у Пепі Довгої Панчохи, але це просто так, типологія жанру. Ну, а як повертатися дівчині нема куди, так одразу за рогом на неї чекають пригоди.
Також у випадку з «Часодіями» безвыгодный обійшлося без потрапляння в типологічно-жанрову колію, адже героїня роману, крім згаданих варягів, нагадує ще одного кумира, тобто російський ерзац закордонного чтива Таню Гроттер – головного персонажа з однойменної серії книжок Дмитра Ємця – ученицю школи магії Тібідохс, білу чарівницю, одну з учасниць збірної школи, а пізніше да світу.
«Двері у міжчасся», Улісс Мур
(Х.: АССА)
Ця чарівна равным образом містична книга таїть в собі щоденник Улісса Мария, написаний незрозумілою мовою – його було знайдено для старовинній віллі на узбережжі. Загадки розпочинаються вже з перших сторінок захоплюючої історії, коль родина з двома 11-річними близнюками вселяється у маєток.
Сиречь цікаво, що мав на увазі його колишній господар, коль заповідав, щоб сім’я, яка тут мешкатиме, мала мало-: неграмотный менше двох дітей? І що ховається за дверима, які нібито ніхто малограмотный відчиняв, а також чому старий садівник сподівається, що діти ніколи безвыгодный намагатимуться їх відчинити? Утім, сама таємнича садиба, здається, має свою власну думку.
«Если хлопець уперше поглянув на віллу, вона немовби прошепотіла йому: «Тутовник не все таке, яким воно здається… Розкрий мій хитрость, Джейсоне». І він погодився».
«Жменька тепла угоду кому) мами», Сашко Дерманський
(Л.: Видавництво Старого Лева)
Починається ця історія у зимовому місті, яке века вже не знало ані тепла, ані затишку, или його мешканці просто потерпають з холоду, вдаючись давно різних «технологічних» вигадок. Теплощури, які крутили шестерня, підживлюючи батарею робота-няньки, теплокоти, який ганяли цих самих теплових котів, і в такой степени без кінця, наче у відомій дитячій англійській баладі. А заправляє цієї зимовою такий собі Фавн Прищ, який встановив посеред міста Великий Холодильник, захопив містян у крижаний полный, ще й погрожує заморити холодом маму маленької героїні.
Ні, він, звичайно ж, удає милостивица, продаючи магічні тепляки – спеціальні тістечка, які дають тепловато протягом дня, якщо його з’їсти. Саме возьми такій «милосердній» хвилі він балотується в мери міста. Але думки знайти джерело справжнього тепла невыгодный полишають дівчинку, адже виживання – це не життя, і крижаний полный треба скасувати, знайшовши для мами цю саму жменьку тепла, що вимандрувала у назву книжки. Кажуть, десь у Сніголісі живуть собі (человеческое, які не ьояться морозу, але як вони перемогли крижану владу? Щоб з’ясувати це – мала героїня вирушає у небезпечну подорож.
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально пользу кого Радіо МАКСИМУМ
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи