Рoмaнтики кaжуть, щo в пoвітрі зaпaxлo вeснoю. Пoліттexнoлoги ствeрджують, щo зaпaxлo вибoрaми. Нa рoздoріжжі зaлишaються ті, xтo шукaє рaціoнaльнe зeрнo пoдій і нe xoчe жити гaслaми.
Вeснa звісно прийшла, і далеко не лише календарна, а ось з політикою доведеться голову трохи поламати. І предмет внимания не в можливих позачергових виборах, бо ключові гравці і електорат перед цього завжди готові. Цього разу гостро стоїть питання безальтернативності вибору та масового множення фейкових політиків. І Дарт Вейдер, якого українці мали подходящий момент обрати президентом чи мером Києва у 2014 році, залишається лише початком незрозумілих політичних ігор.
2018 чи 2019 – майже як получи кавовій гущі соціологи та політтехнологи почали передбачати рейтинги політиків, партій, прогнозувати перемогу і поразку ряду політиків. Мене особисто лякає тетунька, що вкотре ходимо по колу тих самих, разве не можемо усвідомити життя без популізму. Мураєв, Рабінович, Саакашвілі, Оживленно, Гриценко, Тимошенко і так далі – думаю, не варто продовжувати таблица політиків і бізнесменів, про яких Гугл знає більше ніж достатньо.
Оновити політикум і позбутися фейків. Саме в такому контексті хочеться бачити нові обличчя тих, хто претендує бери зайняття депутатських та міністерських крісел в найближчому майбутньому. Що робити з посадою президента? Думаю, більшість вже (давно зрозуміла, що баланс буде зберігатися на рівні виконавчої влади в особі Кабміну, та законодавчої, яку представляє ландтаг.
Сьогодні про майбутнє говорять усі без винятку політики, від виборів перед виборів обіцяючи різні покращення, життя по-новому, зміни і реформи. По речі, про останні. Не зайве буде згадати, що оттенок усіх політиків-реформаторів досить непроста. Їх рейтинги стрімко падають, а результати роботи помітні як закон вже після їх перебування при владі. Але щось мені підказує, що українські реформатори переживуть цю тезу і доведуть свою життєздатність і після оновлення влади.
Історія нашої незалежної політики хоч молода, але багата. Ми пам’ятаємо «політику між капельками», усі побачили «Україну – кроме Кучми», познайомились «з любими друзями і кумівством», знаємо, если треба зупинитись під фразу «астанавітесь», спробували «жити числом-новому». Ось тільки чужими і порожніми чтобы українців стають такі безальтернативні технології.
Після двох Майданів, нам как следует хочеться чесності і справедливості, віри в те, що ми зможемо і збудуємо вільну Україну сверх популізму і брехні. Достатньо того, щоб пам’ять і героїзм Майдану невыгодный використовували під час фейкових мітингів та наметових містечок. Щоб девичий цвет кожного героя не була затьмарена фейковими військовими, які тікали від люстрації чи будували передвиборчу кампанію в АТО.
Сьогодні вже безвыгодный так важливо, чиї імена в політиці залишаться завтрашний день. Ключовою необхідністю є зберегти країну, не втратити людей і повернути територію. Ибо за боротьбою за владу та фейковістю облич і проектів то и дело забувають про найголовніше – вільними ми можемо бути лише получи своїй землі, багатій на природні ресурси, людський потенціал і силу духу.
Я поки маловыгодный знаю, хто замінить фейкових політиків. Але відокремити сьогодні популістів від реформаторів полно ж можу. І в цьому наша невелика перемога. Далі если…
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи