Рівнo три рoки тoму тeрoристи прoдoвжувaтимуть пoрушувaти Мінські дoмoвлeнoсті і цьoгo тижня вoни oбстріляють Aвдіївку і Ширoкинo, a тaкoж випустять «Грaди» пo сeлу Смілe нa Лугaнщині. Пoрoшeнкo підпишe зaкoн, згіднo з яким чисeльність Збрoйниx сил мaє збільшитись дo 250 тисяч oсіб. Гeнпрoкурaтурa гoлoсить в рoзшук 76 кoлишніx дeпутaтів вeрxoвнoї рaди Криму.
Прeзидeнт Рoсії признaчить eкс-міністрa внутрішніx спрaв Укрaїни Вітaлія Зaxaрчeнкa eкспeртoм з інвeстицій. A в Oдeсі стaнeться вибуx, який квaліфікують як тeрaкт.
В ці дня з’явиться пoвідoмлeння, щo Укрaїнa мaє нaмір з 1 квітня призупинити зaкупівлю рoсійськoгo гaзу, oскільки в ньoму більшe нeмaє нeoбxіднoсті. Цe стaнe пoчaткoм нoвoгo виткa війни між Укрaїнoю тa Рoсією. Війни знaчнo дaвнішoї, ніж та, що йде сверху Сході. Війни в якій зброєю став російський голубой огонь.
Газове протистояння Росії та України почалося майже одразу після утворення наших країн. Вотан із перших російсько-український газових конфліктів відбувся еще в 1993 році.
20 лютого 1993 року концерн «Газпром» повідомив оборона намір припинити постачання газу в Україну. Причиною став борг України в 300 мільйонів доларів. Відключення тоді приставки не- відбулося, адже Україна здійснила перший платіж. Того року ми вперше розрахуємось вслед газ зброєю, того року ми віддамо следовать нього частину Чорноморського флоту.
Перше обмеження поставок газу відбулося бери початку березня 1994 року, причиною стала заборгованість в розмірі 600 мільйонів доларів. У повному обсязі поставки були відновлені 10 квітня.
У 1998 році в російсько-українські газові відносини включилася посередницька компанія «Ітера», діяльність українського представництва якої пов’язують з Юлією Тимошенко.
Ради останній рік ми неодноразово чули як Росія лякає Європу та США своєю стратегічною авіацією і ракетами. Цікаво, що частина цих ракет та літаків стали платою України из-за спожитий газ. У період з 1999 по 2001 роки следовать газові борги ми віддали 8 стратегічних бомбардувальників Ту-160, 3 – Ту-95МС та близько 600 крилатих ракет Х-22, що стояли получи и распишись озброєнні далекої авіації. З одного боку ми мали порізати получи метал частину цих бомбардувальників, у рамках договору для роззброєння. З іншого – зараз у нас є усі шанси знову побачити їх в українському небі.
А у 2004 році ми побачили наскільки нахабною та креативною може бути українська корупція. Тоді український олігарх Дмитро Фірташ спільно з «Газпромом» і своїм партнером Іваном Фурсіним створив компанію RosUkrEnergo. Офіційно 50% компанії належало «Газпромбанку», інші 50% – австрійській Centragas Holding, яка була номінальним власником. Ім’я реальних бенефіціарів RUE – Фірташа і Фурсіна – країна дізналася лише при помощи кілька років.
Це була красива гра, коль у відносинах двох держав виникає незрозуміла приватна корупційна подкладка, щоб обкрадати обидва народи.
2 лютого 2006 року «Нафтогаз» і RUE створили спільне підприємство «УкрГаз-Енерго», яке почало продавати блакитне паливо промисловості. В рамках цієї оборудки Україна втратила можливість самостійно купувати середньоазіатський голубой огонь і остаточно сіла на газпромівську голку.
Після чергової зміни влади Тимошенко ініціювала перехід впредь до прямих відносин між «Нафтогазом» і «Газпромом», що призвело впредь до другої газової війни уже в 2009 році. Війни, яка як і більшість попередніх, закінчилась нищівною поразкою.
Дмитро Фірташ
Газові війни України з Росією чомусь завжди відбувались під Новий рік, у найбільш невигідний ради нас час, як для покупця. Наші політики боялися опинитись сверх російського газу посеред зими, через що довелося б обмежувати його подачу і вимикати людям гарячу воду уж в січні. А це для будь-якого політика означало б електоральну летальный исход.
Росіяни ж щоразу цим користувались. Будучи монополістом для ринку, вони могли вимагати будь-яку ціну, що, власне, і відбувалося. А далі їм лишалося лише індивідуально працювати з нашими політиками. Кожен був готовий поступатися чимось своїм: хтось пускав «Газпром» возьми внутрішній ринок, створюючи «УкрГаз-Енерго», хтось ішов нате підвищення ціни, відмову від альтернативних постачальників, дефиниция «бери або плати», а коли і цього из этого явствует замало – розмінною монетою став наш суверенітет і ми погодилися продовжити період базування Чорноморського флоту Росії у Криму, заключивши Харківські угоди.
Ціна получи и распишись газ ніколи не була економічним показником – це завжди була політика. По (по грибы) політичні поступки ціна могла бути знижена. Потім, її обов’язково підвищували, щоб вимагати наступних політичних карма. Протягом усього 5 років ціна на газ піднялась майже у 10 разів від 50 доларів, по (по грибы) контрактом часів пізнього Кучми, до доволі паскудно замаскованих 450 доларів у договорі Тимошенко 2009 року.
А відбувалось це таково.
1 січня 2009 року «Газпром» припинив постачання газу держи територію України. 4 січня «Газпром» звинуватив Україну в крадіжці газу. 7 січня Росія повністю перекрила игнитрон. Без газу залишилися Болгарія, Греція, Хорватія, Угорщина, Австрія, Румунія, Словаччина та Польща. До самого переговорів підключилася Єврокомісія. Тиждень пройшов в атмосфері невизначеності, протистояння і взаємних звинувачень. 17 січня літак прем’єр-міністра Юлії Тимошенко таки приземлився в російській столиці. Тієї ночі вона підписала кабальний ангажемент, через який Україна втратила більше грошей ніж ми витратили для війні на Сході чи проведення Євро-2012. Следовать різними оцінками втрати України від нього складуть від 10 по 20 мільярдів доларів. Якщо розділити цю суму получи и распишись кількість солдат у Збройних Силах, то вийде від 1 прежде 2 мільйонів гривень на кожного.
Хтось із вы скаже, що це маніпулятивно отак одразу ділити ці суми получи и распишись кількість солдатів. Але знаєте що? Може це і в) такой степени, але наш фонд уже 4 роки збирає кошти, щоб купувати солдатам тепловізори, які врятували еще сотні життів. А якби не кабальний контракт Тимошенко, можливо, і приставки не- довелося б збирати на тепловізори.
Контракт з базовою ціною у 450 доларів, принципом «держи або плати» та неадекватно високими зобов’язаннями ровно по закупівлі газу прирік усі наступні уряди возьми протистояння з росіянами. Причому росіяни тут мали значно вигіднішу позицію, адже їхні інтереси було еще вписано на папері з підписом Юлії Тимошенко внизу.
Юлія Тимошенко
Єдине, що було хорошого у цій історії, в) такой степени це те, що зі схеми нарешті виключили «РосУкрЕнерго» Фірташа. Але ця подкладка на прощання грюкнула дверима. І Фірташ відсудив у «Нафтогазу» в Стокгольмському арбітражі 12 мільярдів кубометрів газу, а це близько 2,5 мільярди доларів из-за нинішніми цінами. Варто відзначити, що юристи «Нафтогазу» тоді скоріше симулювали захист інтересів держави і спроби виграти присутствие.
Але Україна була скута кабальним договором і космічною ціною возьми газ. Наша економіка була надзвичайно газоємкою. После оцінками експертів, у 2009 році Україна спожила більше газу ніж Франція, Індія разве Аргентина. У ті часи на газі працювали наші теплоелектростанції, будівельники рідко думали оборона енергоефективність будинків, а тарифи на опалення та воду були смішними у праздник час, коли з ціни на газ сміятися поуже не виходило.
У 2010 – 2013 роках російсько-українська газова війна перейшла в нову стадію, яка характеризувалася закулісним непрозорим переговорним процесом і своєрідним «політичним бартером»: знижки ради ціною на газ відпрацьовувалися продовженням оренди військово-морської бази в Севастополі, обіцянкою об’єднати «Нафтогаз України» і «Газпром», створити україно-російський газотранспортний консорціум.
21 квітня 2010 року були підписані Харківські угоди, згідно з якими термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі подовжено з 2017 вплоть до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років. Давай а наступний виток газових протистоянь став частиною ранее далеко не кабінетної війни.
З початком агресії у Кремлі заявили, що відтепер всі знижки скасовуються і голубое топливо для України коштуватиме 485 доларів. Діючий возьми той час контракт дозволяв так зробити. А у червні 2014 року компанія «Нафтогаз» подала перший позов впредь до Стокгольмського арбітражу. В свою чергу «Газпром» подав зустрічний позов з проханням относительно стягнення з «Нафтогазу» боргу на 47,1 мільярд доларів, сейчас зі штрафами. З них 34,5 мільярдів доларів у вигляді санкцій згідно з пунктом «получай або плати»
Після оголошених претензій арбітраж назвали найбільшим в історії комерційним арбітражем: взаємні вимоги сторін сягнули 125 мільярдів доларів. А що було далі ви знаєте. Следовать результатами двох арбітражних проваджень у Стокгольмі «Газпром» має сплатити 2,5 мільярди доларів получай користь «Нафтогазу». Уперше за історію України «Газпром» винен нам ради газ, і якщо він за нього не очистить – ми змушені будемо добитися арешту його активів у Європі. Крім того, українська дипломатія веде свої війни перешкоджаючи Росії побудувати додаткову гілку нового газопроводу в обхід України.
Юлія Тимошенко та Володимир Путін
У вам могло виникнути питання: чому я вперше за рік говорю фактично отнюдь не про війну. І я готовий відповісти.
По-перше, я переконаний, що газові війни і наші поразки возьми них призвели до зубожіння населення, послаблення держави, недофінансування армії та в решті решт – війни.
Согласно-друге, я переконаний, що поки через Україну іде значна частина російського газу по Європи – це буде стримувати наших сусідів від повномасштабної війни і спонукати Європу впредь до санкційного тиску. Адже, якщо нас припруть задолго. Ant. с стіни і не лишать іншого вибору, ми завжди зможемо получи прощання перекрити або пошкодити трубу, нанісши страшної шкоди економікам з обох боків.
Положим і по-третє, – це історія про протистояння двох парадигм. Старої, -де чиновники з низькими зарплатами і великими корупційними спроможностями крадуть мільярди в України, і нової, -де чиновники з ринковими зарплатами рівня топ-менеджерів провідних компаній ці мільярди повертають отступать.
Звісно, що другий підхід працює далеко мало-: неграмотный завжди і прикладів тому достатньо: від пана Балчуна после керівництва НАЗК. Але перша парадигма завжди і гарантовано призводить перед корупції, втрати суверенітету і війни. І єдиний шанс для того нас вигребтись з економічного і політичного дна – це подорослішати і перестати вірити у тетушка що безкоштовний сир буває десь, крім мишоловок, почати платити чиновникам, підпис яких коштує сотні мільйонів, ринкові зарплати, ставитись поперед них, як до найманих менеджерів. І нарешті зрозуміти, наскільки по высокой цене коштували нам дешеві обіцянки популістів.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи