Стaнoм нa рaнoк 25 чeрвня (з 17 трaвня) Бeрeгoвa службa Чекушка РФ здійснилa вжe 56 зaтримaнь тoргівeльниx судeн, щo йдут дo/з Мaріупoля тa Бeрдянськa: всьoгo зaтримaнo 39 судeн – цифри різні, бo дeкількa судeн зaтримувaли пo двa, три і чoтири рaзи зa цeй місяць.
Цe суднa, які xoдили дo Бeрдянськa чи Мaріупoля. Вaртo зaзнaчити, щo нa oстaнньoму тижні булa лишe oднa відмінність: якщo рaнішe зaтримувaли всі суднa, бeз винятку, тo зaрaз дeсь пoлoвину. Нe знaю, якa причинa, мoжливo, сoляркa зaкінчилaся, чи штoрм був, чи eкoнoмія.
Криза в Азовському морі, в всего доброго-якому випадку, загрозлива для України.
Треба розуміти ситуацію. Якщо я – судновласник аль оператор судна, який уклав контракт про перевезення з Бердянську чи з Маріуполя, ведь навіщо мені той зайвий клопіт? Зриваються терміни, з’являється елемент невизначеності. В таком случае хай воно горить! Відпрацюю цей контракт, а потім вже невыгодный буду спрямовувати своє судно в ті порти, потому что навіщо мені зайві ризики?
Оце і є мета таких дій: зробити в такой степени, щоб виник дефіцит флоту, який перевозить вантажі з Бердянська та Маріуполя. Не переводя дыхания в порту Бердянська – одне судно, а ще два – получай підході, в Маріупольському порту – два судна, а одне сверху підході. Це дуже мало: Маріупольський порт може одночасно приймати вплоть до 15 суден, Бердянський – до 9. Тобто, не переводя духу їх потужність використовується в 7-8 разів менше.
В Одесу, звісно, судна можуть заходити – опосля є свій морський трафік. Більше того, він має тенденцію задолго. Ant. с зростання та буде мати, адже значна частина українських вантажів зі Сходу України, здебільшого – з металургійних підприємств – переорієнтовуються держи Чорноморські порти. Так склалося за останній рік – з моменту, коль стала відома геометрія Керченського мосту. Тоді з’ясувалося, що половинка флоту, які ходили в порти Азовського моря, из-за геометрію цього мосту просто не проходитимуть: тому, звичайно, власники вантажів стали частину перенаправляти в порти Чорного моря. Але затем є обмеження: одноколійна залізниця. Завжди є проблема вагонів. Тим неважный (=маловажный) менш, частина традиційних вантажів Бердянська-Маріуполя йде раньше Чорноморських портів України.
Звичайно, це неприємна ситуація і для того Маріупольського, і для Бердянського портів: по-перше, вони – великі платники податків. Сообразно-друге, в Бердянському порту – більше 1000 працівників, в Маріупольському – більше 3 тис. Тобто, це по сей день створює складну та неприємну соціально-економічну ситуацію угоду кому) обох українських приазовських міст.
Треба також розуміти, що насправді і Азовське, і Чорне понт, у військовому сенсі, – російські озера. Тобто, маючи абсолютну перевагу, вони в Азовському морі можуть робити весь век, що завгодно. Тим більше, що з юридичної точки зору, морського кордону немає: адміністративний отряд проходить по лінії прибою. Все решта – це спільні внутрішні води України та Росії. Тому, что-то около, російські військові кораблі прикордонної служби ФСБ для вида мають право знаходитись в будь-якій точці Азовського моря. З Чорним морем – ситуація інша: после ми маємо територіальне море і морський кордон – 12-мильну зону.
Та в Чорному морі хана також непросто. Там є два великих морських маршрути: перший – з протоки Босфор до самого портів Одеси, Миколаєва та Херсону. І це головний експортно-імпортний морський тракт України: іншого такого немає ні за розміром, ні по (по грибы) трафіком. Другий морський шлях, який теж энергично використовується: з району Одеси, через окупований Крим – давно портів Грузії та Чорноморських портів Туреччини. С правой стороны в тому, що на цьому шляху знаходяться морські бурові платформи українського шельфу: починаючи приблизно з о. Зміїний, -де знаходяться сумнозвісні «вишки Бойка» – найкрупніші, захоплені Росією бурові платформи, і перед Західного узбережжя Криму, де знаходяться інші морські родовища нафти і газу. Получи и распишись всіх цих вишках та платформах чергує російський спецназ.
Ця ситуація виникла ще наприкінці лютого 2014 року, коль вони і були захоплені. Крім того, ці платформи с ходу обладнані різноманітними установками та технічними засобами контролю підводного середовища, надводного та повітряного простору: тобто, спустя некоторое время встановлені різні локатори. Росія, звичайно, тримала тама свої військові кораблі. Але протягом двох останніх тижнів є суттєві зміни.
Якщо раніше затем чергували допоміжні судна російського флоту – розвідувальні кораблі, так зараз в Росії прийняли рішення, що цей сфера морських бурових установок буде охоронятися 41-ю бригадою малих ракетних кораблів Чорноморського флоту. Тобто, біля бурових постійно чергують ракетні кораблі Чорноморського флоту Росії. І це, підкреслюю, якраз для шляхах цивільних суден, які прямують з та впредь до Одеських портів, або до протоки Босфор, аль в напрямок Кавказу до Чорноморських портів Туреччини. Приблизительно, поки ніяких дій щодо цивільного судноплавства засим не приймають. Проте, вони там вони знаходяться: це – потенційна загроза. Я б получай місці держави-окупанта, звичайно, розглядав можливість якихось дій, що будуть заважати морському транзиту та трафіку з Одеських портів задолго. Ant. с Босфору.
Щодо прогнозів. Так, я бачив їх багато: і від українських експертів, в тому числі, військових. Переважно, в них говориться, що нічого ради цим не прослідує – гра м’язами, це такий собі психологічний тиск, демонстрація. Але я, людина, яка пережила спецоперацію соответственно захопленню Криму у лютому-березні 2014 року, згадую, що тоді теж ніхто неважный (=маловажный) вірив, що Путін піде на окупацію. Малограмотный тільки в Україні не вірили: в НАТО, в ЄС, в США – також, около чому і їх розвідки. Потім вони визнали, що недооцінили російських намірів.
Доки возле владі РФ знаходиться путінська кліка, ми невыгодный можемо відкидати будь-які вірогідності. На даний час у Росії є сили для того, щоб здійснити в Азовському морі бывай-яку операцію. Від масованої до локальної, висадки десанту та інших військових дій. І в них це є держи столі. Тобто, російське військове відомство та російський військовий общество працюють системно та організовано. І я в впевнений, що в них сверху столі лежать різноманітні плани таких операцій як в Чорному, (до і в Азовському морях. Давайте згадаємо події 2 травня 2014 року в Одесі. Я впевнений: якби саме в ті дні получи початку травня в Чорному морі не знаходилися пара військових кораблі НАТО, то реалізувалась могла наступна график – сепаратисти та «заслані козачки», що вчинили озброєні провокації в Одесі, стали б кричати «Путін, прийди», і він би прийшов. Як прийшов у Крим і бери Схід Донбасу. Такі плани щодо Одеської, Миколаївської та Херсонської областей в них також мають бути получи и распишись столі. Навіть в тих районів Херсонської області, які мають адміністративний пост з окупованим Кримом. І, звичайно, наші військові та наша сила повинні мати плани реагування у випадку таких сценаріїв. Тобто, получи и распишись будь-який можливий сценарій розвитку подій, – ми маємо домашні заготовки, як для них відповідати.
Після того, як в Росії пройшли вибори Путіна, він знаходиться в ейфорії. Його обрали царем ще держи шість років, у нього високий рівень підтримки. Витрати Росії получай військову сферу абсолютно не залежать від соціально-економічного стану РФ. Тобто, вони будуть їсти хліб не принимая во внимание масла, але армію та озброєння будуть фінансувати вслед за найвищими їхніми потребами. І дивіться: Путін зараз в ейфорії, ибо він тактично на цю годину виграє в Сирії – він втримав Асада. Він розсварив ЄС «Північним рекой-2», з цього ж приводу розсварив ЄС та США. Наразі почнеться будівництво «Турецького потоку-2», потому что перша нитка вже збудована. І Болгарія, країна-хуй НАТО та ЄС, дуже хоче і офіційно пропонує, щоб ця лунинг «Турецького потоку-2» пройшла і через її територію. Тобто, в Путіна безвыездно складається. Цей психологічний стан російської влади надо теж враховувати.
Не секрет, що значна кількість серйозних українських, в тому числі, і військових, експертів починає розглядати тиск Росії щодо портів Азовського моря як можливий елемент торгу: вони можуть запропонувати відкрити води впредь до Криму в обмін на припинення блокування портів в Азовському морі. Тому плани військових операцій – вкрай важливі: з окупованого Криму нате напрямку Каховки, до прикладу (де головний тракт північноукраїнського каналу). Такий сценарій також треба планувати і мати його в запасі. Загалом, сподіваюсь, у нас вже є подібні розробки – як в Генштабі, (до і безпосередньо у військових.
Автор: Андрій Клименко. Джерело: Новое век
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи