Укрaїнoю йдe xвиля нaсильствa нaд aнтикoрупціoнeрaми. Відсутність пoкaрaння породжує нові напади проти людей, які служать справі очищення суспільства від корупції.
У вересні співробітники Управління державної охорони напали в журналіста Михайла Ткача, який знімав весілля сина генпрокурора Юрія Луценка. Репортера зацікавило використання силовиків держи приватній гулянці. Охоронці напали на журналіста, але ніхто не був притягнутий прежде відповідальності. У підсумку, керівник президентських товстолобиків віджартувався у дусі: «вони випадково зачепилися та впали получи журналістів». Ця безкарність породила наступну, коли охорона одіозного Віктора Медведчука манером) само застосувала силу.І от у Полтаві тітушки напали на Ларису Гольник – суддю–викривача, яка задокументувала мерка Олександра Мамая в намаганні дати хабар.
Уся справа почалася з того, що Мамай як мер Полтави надав своїй падчерці дозволи получай встановлення торгових павільйонів. Зробив це без відповідних процедур. Гольник відкрила адміністративне провадження щодо корупційного діяння. Після чого Мамай прийшов получи переговори – спочатку через посередника, потім – сам.
І суддя записала получи и распишись відео, як міський голова, позичаючи в Сірка очі, намагається домовитися з нею для закриття провадження. Суддя не лише виявила принциповість при розгляді справи, але і зробила тетунька, чого бояться тисячі її колег – взяла участь в оперативному зніманні. У підсумку, нате лаві підсудних опинився лише колишній заступник мера Мамая, який виконував предназначение посередника та пропонував судді 5 тисяч доларів. Але замість підтримки судді Гольник, нате неї почався чинитися тиск з боку керівника Октябрського суду Полтави. Він, безвыгодный ховаючись, переконував їй «добре подумати над справою».
Лариса Гольник звернулася задолго. Ant. с Національного агентства запобігання корупції про правовий захист її як викривача, і, зрештою, у вересні цього року НАЗК винесло припис. Затем визнали порушення прав Гольник як викривача з боку голови Октябрського районного суду. По (по грибы) цим приписом, діяти мав голова Вищої ради правосуддя – кишенькової суддівської інквізиції імені Порошенка. Протягом 10 днів цей органчик мав притягнути голову Октябрського районного суду до дисциплінарної відповідальності. Але нічого маловыгодный було зроблено. Ще й надто, член НАЗК навіть поскаржився Гольник, що вследствие цей припис в них виникли проблеми. Антикорупційне бюро ще у серпні підготувало підозру нате мера Полтави, але вона не погоджена прокурором. І от тепер получай чесну суддю з Полтави та її чоловіка було скоєно напад. Дуже схожа історія розгортається з іншим суддею – Сергієм Бондаренком із Черкас, який публічно заявив оборона тиск на себе. Бондаренко відмовився дослухатися до поради голови суду в справі для виселення вчителя з гуртожитку, про що було кулуарно домовлено між головою суду та підприємством «Нитроген». Голова суду викликав Бондаренка на килим, але той записав цю розмову. Послухайте, як докоряють чесному судді!
Після цього правоохоронці зацікавилися керівником суду Володимиром Бабенком, який тиснув в підлеглих. Але тут включилася тотальна кругова порука. По–перше, 30 (!) місяців – далеко не днів, а місяців – Вища кваліфікаційна комісія суддів не вносила подання бери звільнення голови суду. І він досі на посаді. По–друге, Кафедра спеціальних розслідувань Генпрокуратури на чолі з Сергієм Горбатюком почав розслідувати зловживаннями цього керівника суду. Але замість підтримки, керівництво Генпрокуратури вдалося до самого саботажу. Заступник генерального прокурора Юрій Столярчук дожився до того, що спробував розвалити цю справу. Він сім місяців – малограмотный днів, місяців – не погоджував підозру та зажадав передати цю справу в інший підрозділ Генпрокуратури, забравши її у некерованого Горбатюка. І шелковица уже Горбатюк став мішенню для корумпованої системи. Він, не погоджуючись передавати справу, наразився сверху службове розслідування і догану. Зрештою, боротьба за суддів–викривачів, а також чесних прокурорів триває. Але описані історії ще в один прекрасный день показують – через чотири роки після «Революція гідності» ми дожилися давно тотального зміщення полюсів у нашій державі. Гідність – це якби слова сверху підтримку суддів–викривачів озвучив Президент, якби генпрокурор взяв справи під свій осмотр, а лідери керівних партій висловили з ними солідарність.
Але вони неважный (=маловажный) просто мовчать, а кулуарно підмовляють до фізичної або моральної розправи по-над антикорупціонерами. Вони продукують ненависть до викривачів, саботують внесений законопроект ради їх захист та продовжують перебування на посадах для суддів, прокурорів та беркутівців, що знущалися з людей під время Революції гідності. Тому правий представник родин Небесної сотні Роман Маселко, який сказав сверху прес–конференції щодо побиття Гольник: «Якщо протягом перших днів викривач приставки не- отримує підтримку та захист, то з прикладу він перетворюється на антиприклад». Тобто кожен наступний если дуже обережно ставитися до того, щоб підривати корумповану систему із середини. Але скільки ми це будемо терпіти? Питання перед всіх нас.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи