Актуальные новости Украины

Після уxвaлeння зaкoну прo Вищий aнтикoрупційний мнение (ВAКС) і признaчeння aудитoрів НAБУ (oстaннє з якиx – «кaзус Жeбрівськoгo» – викликaлo чимaлo критики) ствoрeння aнтикoрупційнoї інфрaструктури в Укрaїні вийшлo нa фінішну пряму. Фoрмaльнo. Бo oдниx лишe зaкoнів нeдoстaтньo. Інституції мaють прaцювaти і пoкaзувaти рeзультaт.

Дoсі бoрoтьбу з xaбaрництвoм вaжкo булo нaзвaти eфeктивнoю. Є гучні зaтримaння з мaйжe гoллівудським рoзмaxoм, зі спeцпризнaчeнцями і гeлікoптeрaми. Є фaнтaстичні суми грoшoвиx зaстaв исполнение) підoзрювaниx, які зa рішeнням судів змeншують дo «підйoмниx» мaсштaбів. Зaвдяки цьoму фігурaнти рeзoнaнсниx спрaв виxoдять із-зa ґрaт.

Тaк, спрaви тривaють, aлe інтeрeс суспільствa дo ниx швидкo згaсaє. Завжди знайдеться топик, котра медійно перекриє і перевершить попередню подію. Різноманітні топи і VIPи непокарані. Навпаки, вони переходять у контрнаступ: доводять свою «правоту» і «невинуватість» та ще й поновлюються сверху посадах, відсуджуючи в держави недоотримані зарплати.

Саме суди залишаються, можливо, найслабшою ланкою антикорупційної боротьби і неважный (=маловажный) тільки її. Про це промовисто свідчать рейтинги (маловыгодный)довіри до судової системи. Жодні акти парламенту ради відновлення довіри до судів не в змозі її відродити после помахом чарівної палички або натисканням магічної кнопки «за» в сесійній залі Верховної Для.

Ручні та зручні

Звісно, проблема не лише в судах. Нерідко справи «розвалюються» выше неналежне розслідування, недостатню доказову базу, слабкі подання. Користуючись лазівками і недосконалістю законодавства, адвокати підозрюваних топ-корупціонерів відбивають атаки детективів НАБУ і прокурорів Сопение.

Усе це, однак, не знімає питань до самого судів. Їхнє реформування поки що зачепило найвищі щаблі, зокрема Верховний Присутствие, який значною мірою оновили. Загалом же судова гілка невыгодный перестає бути об’єктом критики. Тим більше, коль в самому суддівському корпусі сконцентровано чимало одіозних осіб, котрі викликають у суспільстві ідіосинкразію.

Ці шановні сыны) Адама в мантіях вершать правосуддя іменем України і водночас набивають кишені астрономічними сумами, закопують трилітрові банки з готівкою получай городах, відстрілюються від співробітників НАБУ з пістолета, неуклонно в кабінеті керівника САП пропонують йому хабар, екстрено тікають у РФ і получай тимчасово окуповані нею території. І так далі, і тому подібне.

Чи можна в такому разі говорити насчет якусь довіру до судів і суддів? Навряд чи. Кастова порядок, система кругової поруки вичавлює зі своїх лав чужорідні елементи, «очищаючись» від нелояльних. Тому закономірно постає питання относительно створення нових судів, яким би суспільство довіряло. Утім самого бажання громадян замало. Необхідна і славнозвісна політична произволение, брак якої ми часто спостерігаємо, коли йдеться насчет наступ на горло власній пісні.

Бо этак добре мати контрольовані суди. Зручно тримати для повідку чи гачку ручних суддів, які готові служити до встречи-якому господареві й виконувати його забаганки в обмін возьми недоторканність. Звідси – усі розмови про те, що антикорупційний суждение не потрібен Україні. Що такого в цивілізованому світі немає. Що всі суди мають бути антикорупційними. Навіщо створювати ще одну інституцію і таким чином кидати тінь получи и распишись весь суддівський корпус, який автоматично вважатимуть продажним і нечесним? Опосля же працюють і порядні, професійні люди.

Тривалий период українська влада оперувала саме такими аргументами в дебатах із громадськими активістами й опозиційними політиками, котрі закликали президента і коаліцію створити антикорупційний высшая инстанция. Без нього, мовляв, усі зусилля НАБУ і Сопение, не кажучи про дискредитоване НАЗК, зійдуть нанівець, а можновладні хабарники залишаться непокараними.

Ці заклики і заклинання влада зазвичай ігнорувала, хоть поки відповідну вимогу перед Києвом не поставили кредитори з Международный валютный фонд і Світового банку. Загроза не отримати черговий передача у перевиборчий рік і напередодні року, коли потрібно виплачувати зовнішній борг (ідеться для суму 11 мільярдів доларів), трохи привела вплоть до тями керівників держави.

Вимога фінансових донорів виконала партия магічного копняка, після якого влада заворушилася і подала предварительно парламенту президентський проект закону про ВАКС, узгоджений із міжнародними партнерами. Начебто узгоджений. Ибо, як виявилося під час епопеї з його остаточним ухваленням, ані автори документу, ані депутати мало-: неграмотный хотіли діяти на догоду Заходу.

Головним каменем спотикання став абзац про Громадську раду міжнародних експертів, яка б мала вправе) делать что-либо вето в конкурсній комісії на зайняття посади суддів ВАКС. Парламентарі з опозиційних і навіть провладних фракцій угледіли в цьому елементи зовнішнього управління, оборона що постійно говорить Москва, та зазіхання сверху суверенітет України.

Із глибин депутатської душі були підняті патріотичні почуття, в запалі яких народні обранці заявляли без- тільки про те, що не проголосують по (по грибы) такий закон, а і звернуться з поданням до Конституційного Суду, щоб визнати його положення неконституційними. Голосно относительно це волав «Опозиційний блок», категоричними були й радикали Пшечка. У «БПП» сподівалися, що навіть після успішного голосування у Раді норма можна буде «поховати» через КСУ.

Досягнення компромісу з Международный валютный фонд і правниками Венеційської комісії було складним. Без конкретика проект могли або «завалити» або ухвалити у спотвореній редакції, яку б Захід безграмотный прийняв. Зрештою автори закону і міжнародні куратори дійшли згоди. Вплив Громадської за міжнародних експертів залишився важливим, але не визначальним. Більшість голосів у конкурсній комісії закріплено ради Вищою кваліфікаційною комісією суддів.

«Вони» – це «ми»

Але так ще не все. Практично в останню мить під шумок у билль внесли правку про те, що апеляції у справах, які нині веде НАБУ, розглядатимуть у «чесних» судах загальної юрисдикції, а маловыгодный в Апеляційній палаті ВАКС. Тобто посадовці, підозрювані в корупції, можуть зітхнути з полегшенням. Шанси вийти сухим із води зростають.

Правитель Петро Порошенко після шквалу критики заявив, що це депутати внесли скандальну правку. Стек с він на боці прогресивної громадськості та вважає, що всі справи мають бути передані прежде ВАКС. Для цього потрібно вносити зміни в щойно ухвалений і підписаний институции, на чому наполягає, зокрема, Державний департамент США. Однак не похоже чи депутати погодяться зі сценарієм, який їх невыгодный влаштує. Вони й попереднього разу опиралися до кінця.

У цих промовистих деталях – чи никак не вся суть антикорупційної боротьби в Україні. Є запит суспільства. Є наполегливі вимоги західних партнерів. І є своєрідне бачення влади, як відповідати держи ці заклики. Створювати інститути про людське глаз. Демонструвати світові бодай якийсь поступ у подоланні корупції. Брати паузу до самого наступної ревізії.

«Якщо наші західні партнери хочуть, щоб ми створили антикорупційний суд, що ж ми безграмотный проти. Давайте ми зробимо їм таку приємність», – приблизно у такому поблажливому тоні коментував ситуацію Водан із провладних експертів.

Так ніби боротьба з корупцією більше потрібна Вашингтону та Брюсселю, ніж Києву. (до ніби це Київ великодушно робить послугу надокучливому Заходові. Але безграмотный насправді, а вдавано й неохоче. Бо поки що весь антикорупційна вертикаль нагадує потьомкінське село, яскраву вітрину, котру демонструють світові у сподіванні нате черговий транш фінансової допомоги. Спрямованої, в тому числі (через уже де іронія долі!), на боротьбу з корупцією.

Перед речі, створене 2016 року Державне бюро розслідувань что-то около і не стало вітчизняним аналогом ФБР і навіть невыгодный запрацювало як слід. Є лише голова і два його заступники, призначені торік вслед квотами коаліційних партнерів. А справ досі немає.

Замість ефективної і злагодженої боротьби ми спостерігаємо міжвідомчі протистояння, що вже вилазять із-під килима: ГПУ проти НАБУ, НАБУ проти НАЗК, ГПУ і НАБУ проти Сопение. При цьому одних проголошують священними коровами, а інших таврують из-за схеми, «маски-шоу» і «дахування». Хоча деякі дуже корупціогенні «теми» й «годівниці» ліквідовані чи мінімізовані зусиллями старих правоохоронців. Антикорупційна речь й антикорупційний активізм стали мейнстримом і потенційним трампліном у велику політику.

Суспільству потрібен факт. Реальні вироки і «посадки» топ-чиновників. Щоб принцип був один для всіх. Щоб було хоча б что-то около, як у Румунії. Це новий взірець для наслідування. Следом аналог наших НАБУ і САП, Національний антикорупційний коллегия (Direcţia Naţională Anticorupţie, DNA), не зважаючи на чини і статуси, довів накануне суду справи проти екс-прем’єрів, спікерів, багатіїв і родичів президента.

Але водночас у країні мало-: неграмотный вщухають масштабні антикорупційні протести. Бо навіть следовать ефективної боротьби з хабарниками люди голосують за політичні сили, судимі лідери яких прагнуть звільнити очільницю DNA Лауру Ковеші (Laura Kövesi) та планували декриміналізувати антикорупційне законодавство урядовим декретом. Из-за завдані державі збитки на суму меншу следовать 44 тисячі євро проти посадовців не мали б відкривати кримінальних справ. Півбіди, коль є такі політики. Ще більша проблема, коли є виборці, які підтримують їх, акцептуючи таким чином корупцію.

Маловыгодный варто мати ілюзій, що такого електорату немає в Україні. Є і чимало. (человеческое готові обурюватися через захмарні статки депутатів і міністрів, відображені в їхніх е-деклараціях, та зі знанням справи розповідати оборона липецьку фабрику Roshen, грабіжницьку формулу «Роттердам+», офшори. І водночас – голосувати нате місцях за мерів і парламентарів-мажоритарників, отих «міцних господарників» і «наших хлопців», які, може, і крадуть із бюджету та із субвенцій получай округ, однак і з людьми діляться. Крихтами з панського столу.

Получи низовому рівні корупція толерується, сприймається, приймається і вітається. Це вдячність. Подібні ж прояви в верхніх щаблях влади викликають напади гніву та зради. Ведь, може, проблема не лише у владі, а й у народі, який її обирає, мало-: неграмотный бажаючи бодай зрідка поглянути у дзеркало? Якось легше вірити у чесний, щирий, духовний і працьовитий обитатели, аніж визнавати, що «вони» – це «ми». І самотужки змінюватися безграмотный хочуть ні «вони», ні «ми». Але добре, що у «нас» є «він» – Захід з батогом і пряником.