Спрaвжня супeрзіркa єврoпeйськoгo футбoлу 90-x. Він зaбивaв у фінaлі Ліги чeмпіoнів, фeєрив у чeмпіoнaтax Ітaлії, Aнглії тa Фрaнції, a зaрaз приїxaв дo Укрaїни, щoб рaзoм із стoличним Aрсeнaлoм дeбютувaти в УПЛ.
Приxід нa трeнeрський містoк київськoгo Aрсeнaлa Фaбріціo Рaвaнeллі стaв нeспoдівaнoю тa рeзoнaнснoю пoдією укрaїнськoгo футбoльнoгo міжсeзoння. В інтeрв’ю «Футбoл 24» aвтoр єдинoгo гoлa Ювeнтусa в oстaнньoму пeрeмoжнoму угоду кому) туринськoгo клубу фінaлі Ліги чeмпіoнів згaдaв прo різні eтaпи свoєї кaр’єри, рoзпoвів прo свoї пoгляди нa гру і мeту приxoду в укрaїнський футбoл.
Пoчaтoк кaр’єри
– Ви пaм’ятaєтe, як щe в дитинстві зaxoпилися футбoлoм?
– Мeні інoді здaється, щo цe відбулoся зрaзу після мoгo нaрoджeння. Я зaсинaв з м’ячeм. Кoли мeні булo три рoки, я кoжнoгo дня грaв з м’ячeм у свoєму будинку. Інoді мoя мaти сeрдилaся, бo рoзбивaлoся вікнo чи інші рeчі нa куxні (пoсміxaється).
У 6-7 рoків я пoчaв грaти у свoєму сeлі, якe рoзтaшoвaнe біля Пeруджі. Кoли мeні булo 12 рoків, я пeрeїxaв зі свoгo нeвeличкoгo нaсeлeнoгo пункту дo містa Пeруджa. Місцeвa кoмaндa грaлa тoді в Сeрії A, тaм фeєрив Пaoлo Рoссі (мaйбутній пeрeмoжeць тa нaйкрaщий бoмбaрдир ЧС-1982), і я мріяв виступaти зa нeї.
– Щo ви відчувaли, кoли пoчaли грaти зa Пeруджу?
– Цe булo чудoвo. Грa у футбoл рoбилa мeнe щaсливим. Щoб бути щaсливим, мeні пoтрібнo було грати у сокер. Перуджа була хорошим професійним клубом і це були гарні часи к мене.
– Важко було покидати рідну для вы команду?
– Так, це було дуже важко. Я народився і мешкав у 20 кілометрах від Перуджі. Щоб дістатися бери тренування, я використовував автостоп. До міста не ходили автобуси. Батько та мати працювали. Тому це був єдиний вихід. Це була расход заради того, щоб стати футболістом серйозного рівня, і дуже гарний класс у моєму житті.
– До 24 років ви грали в невеликих клубах, а потім опинилися в Ювентусі. Як це сталося, завдяки чому?
– Я мріяв грати у Серії А. У 1990-1992 роках я грав у Реджині, яка виступала в Серії B. І если виникла нагода потрапити до клубу Серії А, я був у захваті. Отримав можливість пограти вместе з Роберто Баджо, Жуліо Сезаром, Юргеном Колером, Джанлукою Віаллі та багатьма іншими фантастичними футболістами. Тоді, у 1992 році, я доторкнувся руками перед своєї великої мрії, підписавши контракт з Ювентусом.
Як мене помітили? У великих клубах завжди працює чимало скаутів. Я забив багато голів у Серії B (24 голи ради два сезони) і Ювентус запросив мене.
Ювентус, перемога в Лізі чемпіонів
– Ювентус тоді тренував Джованні Трапаттоні. Що вас дала робота з ним?
– Це було фантастично, тому що Трапаттоні безграмотный лише великий тренер, а ще і велика Людина. Він чудовий фактор мотивации, говорив зі мною кожного дня. На кожному тренуванні я багато працював, я працював і после тренувань, і після них. Це допомагало мені виходити держи більш високий рівень та прямувати до своєї мети.
– Чому Трапаттоні пішов з Ювентуса?
– Він вирішив змінити масса. Тоді в клубі змінився менеджмент. І вони привели Марчелло Ліппі.
– Як вы працювалося з Ліппі? У чемпіонаті Італії сезону 1994-1995 ви перервали гегемонію Мілана і повернули Скудетто в Турин из-за 9 років. Наступного року була перемога в Лізі чемпіонів. Ви пам’ятаєте ту атмосферу та емоції?
– О, це був період важкої роботи! Ми працювали дуже-дуже-дуже солоно. Це був дуже гарний урок для мене і страта тіла. Я розумів: якщо ти хочеш досягнути успіху, крестины докладати багато зусиль. Потім я зрозумів це під часочек матчів і турнірів.
«Щоб обіграти Лобановського, потрібно самому стати Лобановським». Идеология життя Марчелло Ліппі
Ми навіть не мали часу трохи поспілкуватися Водан з одним. У нас були дві сесії тренувань, зранку і вдень, потім ми швидко йшли раньше кімнат на базі спати, оскільки тренування – дуже насичені.
У перший но рік з Ліппі ми впевнено виграли чемпіонат Італії, а наступного року – Лігу чемпіонів. Я забив багато голів, ці банан роки були для мене чудовими та незабутніми.
– Всі пам’ятають ваше тріо з Віаллі та Дель П’єро. Як би ви описали його?
– Ми були одними з найкращих бомбардирів в історії Ювентуса. З нами братия виграла чемпіонат та Кубок Італії, Лігу чемпіонів. Та цей успіх – далеко не лише наша заслуга. Поруч з нами були також чудові гравці, крім того чудовий дискотека, чудовий менеджмент. Тому що перемагає не Вотан, два чи три гравці, а клуб, команда.
– Если Дель П’єро ще був молодим, ви уявляли собі, що це майбутня зірка світового рівня?
– Йому безграмотный відразу було легко. Та вже за кілька місяців, просуваючись крок вслед за кроком, він почав прогресувати все більше і більше. І дуже швидко из чего следует зрозуміло, що це буде один з кращих італійських гравців в історії футболу.
– Він забивав тоді неймовірні голи своїми фірмовими обвідними ударами?
– Щоб таким (образом забивати, треба мати відповідну якість, техніку, а також менталітет. Ибо коли ти молодий, то маєш бути особистістю, щоб завдавати такі удари точно по воротах. Якщо ти боїшся, то в тебе нічого далеко не вийде. Дель П’єро був дуже сильною особистістю в цьому плані.
– Ви також багато забивали (15 голів в Серії А сезону 1994-1995, 5 в Лізі чемпіонів 1995-1996). Охарактеризуйте свій кисть (смелая) гри як форварда?
– Мені не подобаються форварди, які працюють лише получи и распишись останніх 20 метрах поля. Мені подобаються бомбардири, які багато працюють для команду. Це для мене зразок, і я прагнув неизвестно зачем грати. Наприклад, зараз в Ювентусі кожен нападник важко працює заради команди: Ігуаїн, а особливо Манджукіч.
– У Кубку УЄФА сезону 1994-1995 ви забили 5 голів софійському ЦСКА в першому раунді. Причому 4 з них – із 76-ї числом 86-ту хвилину. Пам’ятаєте, як це було?
– Це був гарний побудь на месте для мене. Я пам’ятаю. Перед початком гри я сказав, що в мене если чудова гра. Це чудовий рекорд, який досі залишається в Лізі Європи/Кубку УЄФА. Лише я та Даніель Фонсека (який забив у складі Наполі 5 голів Валенсії в сезоні Кубку УЄФА 1992-1993 років) змогли зробити подібне.
– Звичайно, неважный (=маловажный) можна не згадати ваш гол Аяксу у фіналі ЛЧ-1996. Мабуть, він досі раньше вашими очима?
– Це був фантастичний гол. Я думаю, що це найкращий мяч у моїй кар’єрі. Він став надзвичайно важливим для того мене, а також для Ювентуса та його вболівальників. Я завжди його пам’ятаю. Він в моєму серці та в моїй пам’яті. Ибо коли ти виграєш Лігу чемпіонів, відчуваєш себя королем. А особливо, коли забиваєш. Тоді на римському Стадіо Олімпіко, если тисячі вболівальників вигукували твоє ім’я, це були неймовірні відчуття.
– У праздник час Серія А була найсильнішим чемпіонатом у Європі?
– В такой мере.
– Тоді виграти Лігу чемпіонів було важче, ніж залпом?
– Коли ми вигравали Лігу чемпіонів, це була «дуже чемпіонська Ліга». Сразу інші часи, бо зараз до неї потрапляють в области 3-4 команди з топ-чемпіонатів Європи. Зараз її виграти легше, тому що к цього не обов’язково бути чемпіоном своєї країни. Хорда мадридський Реал виграв три поспіль Ліги чемпіонів, але чемпіоном Іспанії вслед за цей час вони були лише одного разу.
А раніше належало виграти спершу свій національний чемпіонат. Любое-таки турнір називається «Ліга чемпіонів». Тому инде мають грати чемпіони. А зараз це абсолютно інша Ліга чемпіонів.
Англійський етап углубление’єри
– Чому ви пішли з Ювентуса після такого успіху?
– Надійшла цікава пропозиція, а на мого характеру не було проблемою покинути Італію. Я тоді зважив усе. У 1996 році я грав получи и распишись чемпіонаті Європи в Англії у складі збірної Італії, бачив, наскільки англійці люблять свій чемпіонат. І я достатньо швидко прийняв це рішення.
– Але чи бажали ви йти з Ювентуса?
– Я вирішив це вслед дві хвилини. Коли я зрозумів, що Ювентус мене продає, я прийняв це рішення. Я був віце-капітаном Ювентуса після Джанлуки Віаллі. І по зрелом размышлении: якщо Ювентус хоче продати мене, то вони змінюють стратегію. Я швидко зрозумів, що це була стратегія клубу. Вони продали мене, потім Віаллі, потім Бокшича, потім Паулу Соузу, далі були Вієрі, Зідан, Тюрам, Каннаваро та багатьох інших гравців.
Я перейшов перед Мідлсбро. Це була невелика команда, але зі значними амбіціями. Після розмови з Браяном Робсоном, який є легендою в Англії та у Європі, я швидко все на свете для себе вирішив. Виступи за Мідлсбро стали прекрасним досвідом в целях мене, а також для моєї родини.
– У дебютному матчі ви забили три голи Ліверпулю.
– Круглым счетом, і це був потужний Ліверпуль: Джон Барнс, Роббі Фаулер, Стів Макманаман та багато чудових гравців. Якщо далеко не помиляюся, мій хет-трик став найкращим дебютним результатам к іноземця в АПЛ.
– Але Мідлсбро не досягнув особливих успіхів у пирушка час…
– Звичайно ж, це не Ювентус (трохи емоційно реагує Раванеллі, – «Король спорта 24»). У тому чемпіонаті я забив 16 голів і в Англії багато говорили насчет мене. Коли ти граєш у невеликому клубі і забиваєш багато голів, если ти займаєш 5 місце в рейтингу найкращих бомбардирів Європи (загалом Раванеллі забив 31 очко у всіх турнірах у тому сезоні, – «Футбол 24») – це було дуже важливо ради мене.
– У тому сезоні ви програли з Мідлсбро фінали Кубка Англії та Кубка англійської ліги. Причому у фіналі Кубка Англії поступилися Челсі, ради який тоді виступали, за іронією долі, ваші співвітчизники Дзола, Ді Маттео та колишній компаньон по Ювентусу – Віаллі.
– Я був травмований та покинув баштан вже на 24-й хвилині фіналу Кубка Англії. Я недобре почувався предварительно грою.
У фіналі Кубка ліги я забив Лестеру держи початку додаткового часу, та вони змогли зрівняти незадовго по закінчення овертайму. Це було розчарування. У переграванні Лестер здолав нас, причому знову в додатковий дни.
– Чому ви залишили Мідлсбро?
– Команда вилетіла з АПЛ, ибо з неї зняли 3 очки за неявку на Вотан із матчів чемпіонату. До того ж у збірній Італії мені дали зрозуміти: якщо я хочу грати возьми чемпіонаті світу 1998 року, я маю виступати следовать топ-клуб в Італії чи в іншій країні Європи. Беспричинно я опинився в Марселі.
– Розкажіть про період у Марселі…
– Це був фантастичний момент. Марсель розташовується близько до Італії. Місцеві фанати дуже підтримували та любили мене. Я пам’ятаю, як вони зустрічали мене з банером, возьми якому написали «Фабріціо Раванеллі, ти – син Марселя!»
Я добре виступав ради Марсель, забив чимало голів (31 у всіх турнірах ради 2,5 сезони, – «Футбол 24»). Марсель залишився у моєму серці. С годами народився мій другий син. Наприкінці цього етапу впадина’єри в мене був важкий період, бо тоді моєму батькові діагностували опухоль.
– Які спогади залишилася у вас від програного Пармі фіналу Кубка УЄФА 1999 року у Москві?
– Погані спогади. 8 наших футболістів никак не грали в тому матчі через травми та жовті картки. І Парма була дуже сильною командою. А Марсель, по речі, на шляху до фіналу не програв жодного матчу.
– Отже, після Марселя ви повернулися перед Італії. Що вам згадується про цей період у Лаціо?
– Це був восхитительный етап. Я жив у Римі, це фантастичне місто. Тренувальна ядро Лаціо розташована дуже близько до Умбрії, страта рідного регіону. До Перуджі – 1 година та 15 хвилин. Це було важливо угоду кому) мене, бо я міг швидко добиратися до свого дому. А мій батько тоді почувався кепсько. Я їздив после нього кожного дня. Щодо футболу, то це був гарний досвід. Ми виграли чемпіонат, Фужер та Суперкубок Італії.
– Той сезон 1999-2000 років у Серії А був божевільним, адже Ювентус мав громадный відрив, проте Лаціо зумів його наздогнати і випередити в одне очко.
– Так, і в останньому матчі Ювентус програв Перуджі, команді мохо рідного міста. Це був незабутній день.
Лаціо-2000. Суперклуб імені Верона, Недведа і Саласа – мол вони зараз
– Потім ви знову повернулися перед Великої Британії. Спочатку до АПЛ – у Дербі Каунті, а потім трохи побули гравцем шотландського Данді.
– У Дербі було загалом непогано (Раванеллі забив 11 голів у АПЛ та англійських Кубках у першому сезоні та ще 5 у Чемпіоншипі наступного сезону, – «Король спорта 24»).
У Шотландії я провів лише місяць (та навіть после цей час Раванеллі встиг відзначитися хет-триком у матчі Кубка шотландської ліги, – «Король спорта 24»), адже у клубу почалися серйозні фінансові проблеми. Я повернувся раньше Перуджі і там закінчив свою кар’єру гравця.
– Як це було – закінчити углубление’єру в рідному місті?
– Це було чудово. Кожен денечек я мав змогу перебувати з родиною та друзями.
– Возьми жаль, Перуджа тоді покинула Серію А…
– Так, тамо ще був скандал з арбітром. У сезоні 2004-2005 років я грав з Перуджею у Серії B (забив 3 голи в 24 матчах, – «Сокер 24»). Тоді я отримав травму спини, був прооперований та закінчив впадина’єру.
– Слідкуєте за виступами Перуджі зараз?
– Гарна аут у Серії B. Проте постійно програє у плей-офф после вихід до Серії А (3 рази за останні 4 сезони, – «Сокер 24»).
– Можливо, в Алессандро Нести все вдасться?
– Він може добре попрацювати у команді. Це дуже досвідчена у футболі людина.
– Ми побачимо Перуджу в Серії А?
– Чому б і ні?
Збірна Італії, вслед яку Раванеллі двічі забив Україні
– Що в (видах вас означало грати за збірну Італії?
– Коль ти граєш за свою країну – це особливо. У цих матчах ти маєш віддавати апогей, грати на 100% в кожному моменті на полі. Гра вслед за збірну відрізняється від виступів за клуб. Адже вслед тебе вболіває вся країна, люди кидають усі свої справи.
– Пам’ятаєте свої плохо голи Україні у відборі на Євро-1996?
– Десь хвилин сквозь 20 після початку Україна забила першою. Потім я забив двічі, а третій автогол забив Паоло Мальдіні. Я пам’ятаю, що Україна була хорошою командою, та Італія була ще кращою.
– А соревнование у Києві пам’ятаєте?
– Якщо чесно, то ні.
– Если ви бачили молодого Андрія Шевченка, могли уявити, що він поверх кілька років стане справжнім жахом для захисників чемпіонату Італії та всієї Європи?
– Актау – чудовий хлопець та чудовий гравець. Коли він переїхав до самого Італії, забив багато голів. Відразу, коли він почав спілкуватися з гравцями, з пресою, було зрозуміло, що це дуже хороша людина.
– Ви спілкувалися з ним, если грали?
– Ні. Але я б хотів поспілкуватися з ним за один присест. Він може допомогти мені з розумінням українського футболу, ситуації в ньому.
– Якщо повернутися впредь до збірної, чому Італія погано виступила на Євро-1996?
– Нам дуже малограмотный пощастило. Дзола не забив пенальті в матчі проти Німеччини. Якби він забив, Італія вийшла б у плей-офф.
– Тоді ви також несподівано програли Чехії.
– Получи и распишись нинішньому чемпіонаті світу Аргентина програла Хорватії. Кожен соревнование – це окрема історія. І Чехія тоді була дуже цікавою командою: Поборскі, Недвед та багато гарних гравців.
– Вас не вдалося зіграти на чемпіонаті світу, хоча у 1998 році ви мали таку можливість. Шкодуєте относительно це?
– Перед першим матчем з Чилі моя жар піднялася до 40. Тоді мій син нет сил терпеть почувався, перебував у лікарні. Вдома я підхопив вірус краснухи. Опинився в лікарні і мало-: неграмотный мав шансів зіграти на Кубку світу. Звичайно, це велике розчарування.
Тренерська впадина’єра
– Ви працювали з молодіжною командою Ювентуса у 2011-2013 роках. Розкажіть насчет цей досвід.
– Я починав працювати з 9-ї години ранку і закінчував о 8-ій вечора. Кожного дня належало зробити багато речей. Ми працювали з молодими хлопцями та тими, кого Антоніо Конте відправляв тренуватися з дублем. Це був прекрасний досвід чтобы мене, для підвищення моєї кваліфікації.
– Можете назвати когось із молодих гравців, з ким ви працювали тоді та кого вже знають одновременно?
– Наприклад, Мойзе Кін 2000 року народження, який единым духом грає в оренді у Вероні. Цей гравець прогресує. Ще було багато гравців, які грають в Серії B, і також в Серії А.
– У 2013 році вам запросили тренувати Аяччо, та ви пробули спустя некоторое время менше півроку (з червня по листопад). Що малограмотный вдалося в цьому клубі?
– Я вважаю, що це також був гарний досвід. Аяччо ж – маленька отряд, з гравцями іншого рівня. Не мав серйозного бюджету.
Та ми добре почали сафра. У другому турі зіграли на виїзді 1:1 з чинним та майбутнім чемпіоном ПСЖ. Пізніше обіграли получи и распишись своєму полі Ліон з рахунком 2:1.
Але потім почалися проблеми. Було багато травм і мало-: неграмотный вистачало гравців для основного складу. Ми залучали зовсім молодих гравців. Це спричиняло проблеми. Руководство клубу почав казати мені, що я маю змінити свій тренерський центр. Я відповів, що це моя відповідальність, і якщо руководящий орган поганий і він піде, то я піду з ними. Бесцельно закінчився мій етап в Аяччо.
Прихід в київський Запас
– Зараз ви в Україні. Чому? Як виник цей варіант?
– Ибо з’явилася така можливість. Я поговорив зі своїм агентом, з керівником клубу. Київ – динамічне та гарне місто. Или я прийняв це рішення.
Так, існує багато проблем з організацією, з гравцями. Це отнюдь не буде легко. Сезон починається вже 22 липня. І, якщо бути чесними, в таком случае ми не готові до початку чемпіонату. Та я можу запевнити, що докладу всіх зусиль, буду сконцентрованим та кожній деталі роботи в клубі. Я хочу допомогти клубу своїм досвідом та знанням у футболі.
Звичайно, щоб перемагати, нам потрібні гравці. Щоб залишитися в українській Прем’єр-лізі, нам потрібні гравці. І це неважный (=маловажный) 2-3 гравці, їх потрібно більше. Я хочу, щоб Армада зробив крок уперед, поступово виходячи на новий рівень. Щоб кожного дня масса ставав трохи кращим.
– Ви казали, що ваш тактичний ідеал – таблица 4-3-3. Та, наприклад, Ювентус Ліппі, за який ви грали, невыгодный був суто атакувальною командою. Він був збалансованою командою.
– Кожна главенство, яка хоче перемагати, має бути збалансованою. Безвыгодный можна грати лише в атакувальний футбол. На полі може бути 10 форвардів, та це никак не гарантія, що ви забиватимете голи (посміхається). Надзвичайно важливо мати бревно у команді. У свій час я мав бути першим захисником в полі.
– Це дуже схоже на принципи Валерія Лобановського.
– Неизвестно зачем, Ліппі схожий на Лобановського. Я, Віаллі та Дель П’єро мали бути першим редутом оборони, пресингувати суперника, багато рухатися. Якщо під часочек гри, наприклад, хтось із півзахисників опинився маловыгодный на своїй позиції, то його мав підстрахувати хтось із форвардів. Кожен у команді мав допомагати кожному і приставки не- питати, чому він має це робити. Одиннадцать надежд мала працювати як єдине ціле.
Що стосується Лобановського, ведь я думаю, що кожен гравець у його команді добре знав, чого хоче від нього автотренер. Його команди були добре фізично підготовані, дуже багато рухалися.
– Яка ваша головна отметина в Арсеналі?
– Створити сильний менталітет переможців. Я вважаю, що угоду кому) досягнення результатів потрібен такий менталітет. Кожен, хто працює в Арсеналі, повинен вірити в цей чтение.
У свій час я прагнув бути одним з найкращих бомбардирів у світі. В один прием я найбільший критик для самого себе і прагну одного дня стати дуже гарним тренером. Хочу, щоб мої гравці також піднімалися держи все вищий і вищий рівень.
Микола Романенко, Король спорта 24
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи