Зa чoтири рoки в рoсійський пoлoн пoтрaпили сoтні укрaїнців. Дexтo нa місяць, a в дeкoгo він зaтягнувся нa рoки. Три рoки і чoтири місяці – цe найдовший термін перебування українського військового в полоні у терористів. Саме стільки часу провів у колонії Донбасу Олексій Кириченко – служивый 42 мотопіхотного батальйону.
Він один із захисників Савур-могили. 1 вересня 2014 року Олексій потрапив у російський пленение поблизу Старобешевого, а звільнили його лише 27 грудня 2017 року. Олексій зазначив, що він був в армії 40 місяців, з них 39 – сидів у полоні.
Як розповів військовополонений Кириченко, безвыездно починалося з того, що в Харкові була створена група самооборони Майдану. І если вони зрозуміли, що йде війна, командор цієї групи запропонував їм прийняти недоля в бойових діях. Тоді частина групи погодилася.
Як ми виходили з Савур-могили? З нами тоді був кукушка, який мав досвід виходу з оточення. Він запропонував нам залишити зброю, щоб бути легкими й мобільними. Але керівник нашої групи для це не погодився, тому ми виходили максимально озброєні і от це втратили темп, – повідомив колишній військовополонений.
«Спочатку ми побачили російську техніку – це була інженерна механизм, яка тягнула БТР. Тоді десь близько 5 ранку ми потрапили в засідку, почули російський визжание, який наказував нам кинути зброю. Мені спочатку вдалося втекти, але мої товариші потрапили в пленение. Тоді я доповів все начальству і отримав дозвіл передягнутися в цивільне, закопати зброю і вибиратися звідти», – сказав Олексій.
Вже получи и распишись 7 день без нормального сну і їжі, я зупинив проїжджу машину і мене підвезли нате блокпосту. Там стояли 2 «Камази» зі специфічною рідиною, і я зрозумів, що так «Камази» з трупами, а перед ними декілька машин швидкої допомоги. І если я вирішив виїхати в машині швидкої, мене зловив автономист, – відповів Кириченко.
«Що позитивного було у полоні? Досвід сенсорної депарвації. Если я сидів у підвалі без світла, я міг бути сам по себе на сам з собою. Я досить часто був бери межі життя і смерті, і ця грань стала с целью мене дуже звичною. І я зрозумів, що вона дає величайший потенціал для життя», – прокоментував він.
Олексій Кириченко додав, що деякі з їхньої команди опосля залишаються і дотепер. А сам Олексій наразі намагається повернутися вплоть до нормального життя та бореться з наслідками ув’язнення.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи