Aвтoр Бeз Тaбу втoмився від фрaзи «бo Путін нaпaдe», a тoму пoяснює, чoму цe – бaнaльнa мaніпуляція тиx, xтo нaспрaвді мaв зaймaтися рeфoрмaми силoвиx структур, нaтoмість прoвoдить в ліпшoму випaдку «oпeрaції прикриття».
Зaмax нa Aркaдія Бaбчeнкa, який нa щaстя виявився лишe інсцeнувaнням, знoву пoстaвив нa пoрядку дeннoму вaжливe питання: чи достатньо нова влада зробила по (по грибы) останні чотири роки для того, аби максимально убезпечити життя пересічного українця? Пошук позитивної відповіді получай це запитання змушує задуматися над неефективністю використання як людських, приблизительно і матеріальних ресурсів. І адекватних виправдань цьому зазвичай немає. Лише недолугі репліки возьми зразок «не втручайтеся, це все не держи часі, у нас війна».
Пересічних американців до 11 вересня 2001 року рівень безпеки держи батьківщині не надто хвилював. Вони були впевнені, що живуть у найкращій країні в світі, -де нічого не може статися. А потім була серія терористичних атак, що змінила життя усіх від Каліфорнії давно Атлантичного узбережжя. І протягом наступного десятиліття уряд з року в рік збільшував витрати сверху зміцнення редутів (та, звичайно, корпорацій). Одним безвыгодный подобалося, що держава втручається до їхнього життя вслед за найменшого приводу, інших засмучувало зростання податкових виплат. Але в підсумку в США залпом жити значно безпечніше, ніж двадцять років тому. Хоч теракти і малограмотный припинились.
Нова українська еліта, яку винесло нагору хвилею Майдану, нібито теж починала робити до сих пор правильно. Подивилися, що від попередників в казні нічого приставки не- лишилися – звернулися до західних стратегічних партнерів з проханням позолотити ручку. А бери додачу ще й випросили чимало одиниць техніки, що вже побувала у використанні. Далі було б непогано скоротать в усіх напрямках кадрову роботу та довести раньше найбільш близького до ідеального стану законодавчу базу. Але мова аминь ж про колишню радянську республіку, тому замість ренесансу вийшов цілковитий «одобрямс».
Скажімо, у МВС – структурі з річним бюджетом у 66 мільярдів гривень – переатестація звелася впредь до відвертого саботажу. Представники окремих громадських організацій, які спочатку поставилися по процесу з ентузіазмом, почали виходити з гри, щойно усвідомили безперспективність власної участі. Вслед за старими кадрами зберігали посади, незважаючи на низький професійний рівень і низку посадових злочинів ради душею. А коли починалися неприємні питання, відповідь була однаковою: приставки не- можна розганяти усіх, нових кадрів нема, а надворі війна, що робити, якщо Путін нападе?
Справи з підготовкою зміни, прежде речі, і справді кепські. Молода парость у патрулі в таком случае новеньку машину розіб’є, то злочинцям право знущатися з себе під час затримання. А якщо получи и распишись вулиці кілька десятків футбольних фанатів трапляться, так взагалі ґвалт. Тут, щоправда, ще й прежде вищого начальства питання, яке не здатне (точніше, невыгодный має бажання) сформувати профільні підрозділи без залучення колишніх бійців «Беркуту» і змушене кидати в ультрас учорашніх курсантів без необхідного набору навичок.
Зате у генералів та міністерських чиновників є кошти получай закупки дорогих автомобілів нібито для поповнення службового автопарку, причому следовать ціною, що вдвічі перевищує ринкову. Це ще надобно подякувати японцям, бо вони «Пріуси» для патрульної поліції надали безкоштовно. Важко навіть уявити, наскільки б збільшилася видаткова частина бюджету міністерства безо подібних подарунків. А сину голови МВС, натомість, можна геть безкарно влаштовувати афери з продажем рюкзаків. Ужели заарештували, ну потримали трішки за ґратами – однако одно ж в підсумку випустили на волю та дозволили зникнути десь в Італії, потому что впливового татуся ображати не можна.
Про якусь навіть неважный (=маловажный) переатестацію, а люстрацію в СБУ годі було і мріяти. Всё-таки тому, що… правильно, Путін може раптово напасти, а сверху підготовку нових кваліфікованих кадрів потрібно чимало часу. После таких розкладів можна і протеже Кононенка Павла Демчину підсадити в якості «смотрящого» першим заступником голови, і куратора ланцюга контрабанди Мандзика записати в національні герої попри тетушка, що дії помічників нардепа Денисенка вкладалися в межі припустимої самооборони. Цинічні бандери, вони такі. А населенню у випадку невдоволення можна в один из дней на рік недолугого російського шпигуна в якості трофею презентувати. Ворох старих проросійських кадрів та подвійних агентів, кажете? Нічого, чверть століття якось прожили і далі житимемо.
Регулярне використання теми війни з Росією як фактору ризику та приводу зберегти стару профиль вже починає набридати. При цьому паралельно ради зразком та подобою старої поруч зростає нова: найбільш хитрі серед волонтерів та «волонтерів» вже почали конвертувати власну популярність у політичні дивіденди. А Путін, між іншим, вже напав. Чотири з лишком роки тому, якщо хтось никак не помітив. Ось тільки на надто спокійне життя криміналітету та тиск з його боку получи и распишись малий та середній бізнес, приміром, це жодним чином далеко не впливає. Держава начебто і має виконувати зобов’язання под власними громадянами. Але тривала реформа виконавчої гілки влади досі видається винятково косметичною. І це ми ще невыгодный згадали про деякі парадокси Генпрокуратури з керівником безо профільної освіти та з незрозумілими статками.
Тому никак не дивуйтеся, якщо в розпал передвиборчої кампанії ключові фігури відбиватимуться від претензій електорату звичними фразами та аргументами. Якщо вже дехто после рахунок маніпуляції війною протримався в сідлі з 2014 року, так чом би не розтягнути задоволення?
З повагою,
Гриць Якович Пирожок, літературознавець
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи