В нoвітній укрaїнській нeзaлeжній істoрії мaйжe усі нaйбільші і нaйпoмітніші грoмaдські xвилювaння, прoтeсти і рeвoлюції відбувалися из-за принципом вилки «до Росії» проти «від Росії».
Ради тим же принципом в нас завжди тривала, та й досі продовжується, уся внутрішня політична боротьба.
Але приблизительно не в усіх. І сприймати усі політичні протистояння чи громадські протести в усіх інших країнах, накладаючи для них свій власний принцип розділення на вдвоём табори «за» і «проти» Росії, є просто банальним невіглаством.
До встречи-яку щонайменшу громадську активність десь у нас одразу сприймають вслед лакмус «початку відривання від Росії», грубо проектуючи кончено на українську ситуацію.
В іншому Світі буває приставки не- зовсім так. Ми хочемо, щоб усі швидше «відірвалися від Москви». Але для того цього повинні спочатку нарешті остаточно відірватися від неї самі.
Вірменія і усі інші країни колишнього Радянського Союзу «відірвуться від Москви» тільки після того, если ми, українці, покажемо їм усім справді достойний подкладка і самі своєю головою дійсно відірвемось від РФ. Коль перестанемо читати російські ЗМІ. Перестанемо дублювати їх новини та інформаційні імпульси в своє середовище. Перестанемо взагалі цікавитись внутрішніми російськими справами, проблемами і подіями.
І в першу чергу тоді, если припинемо оцінювати через українсько-російську призму не поминай лихом-які події, в будь-яких країніх будь-дескать в Світі.
Сьогодні же український інформаційний простір, сверху жаль, показує, що нам самим ще дуже в отдалении до того, щоб «відірватись від Москви».
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи