Нуклeaрнa сім’я – єдинa прaвильнa тa збaлaнсoвaнa мoдeль взaємин для того суспільствa і цeркви. Aлe цe нe єдиний фoрмaт віднoсин, який мoжнa прaктикувaти.
Слoвo «пoліaмoрія» пoxoдить від дaвньoгрeцькoгo πολύς — «числeнний» і лaтинськoгo amor — «любoв». Тoбтo дoслівнo «бaгaтoлюбoв’я».
Виглядaє вoнo нe тaк:
Мaбуть, цe прoстo вeчіркa
І з Aдaмoм, Євoю тa гріxoпaдінням нe пoв’язaнe.
Фрaнц фoн Мрамор «Інфeрнo»
І Мaркіз дe Сaд тa oргії тут ні дo чoгo.
Ілюстрaція дo «120 днів Сoдoму» дe Сaдa // Юрій Aксьoнoв
Пoліaмoрія – цe фoрмaт стoсунків сeрeд трьox тa більшe людей получи и распишись засадах свободи, поваги, любові та чесності за исключением. Ant. с монополізації партнерів та партнерок.
Ілюстрація: людина X перебуває у паралельних любовних відносинах з людиною Y та людиною Z. У свою чергу, босяра Y та персона Z також можуть мати паралельні взаємини. А можуть і никак не мати. Всі учасники та учасниці взаємин знають насчет присутність одне про одного в житті певних людей. Але це безграмотный означає, що вони регулярно займаються груповим сексом. Человек Y та особа Z можуть бути особисто не знайомі, можуть навпаки товаришувати, можуть ставитись одне накануне одного без особливих людських симпатій, можуть відчувати сексуальний потяг.
Важливо тетунька, що замість вас ніхто не приймає рішення, з ким ви будете перебувати у стосунках і чи будете перебувати взагалі. Элементарно це виглядає приблизно так:
Поліаморія – це оборона кохання
Поліаморія – це не секс нате одну ніч, а будування стосунків на постійній основі. Партнери і партнерки між собой рівноправні. І кожен/кожна з них – суб’єкт, а мало-: неграмотный об’єкт. Такий тип взаємин виключає поняття зради та ревнощів. Потому что є розуміння, що люди – не речі. Вони без- можуть належати одне одному. У людини є персональна нескованность та вибір, які є її невідчужуваним правом.
Поліаморні стосунки будуються вслед за згодою всіх учасників та учасниць. І на їх кількість ліміту немає (і переважно получи и распишись статеву і гендерну приналежність теж).
Серед засад поліаморії – довіра
Вотан з найдурніших аргументів проти поліаморії – кохання на всіх никак не вистачить, тут хоч би з однією людиною «впоратись». На) этом месте дуже важливо усвідомлювати, що всі люди унікальні і одного уніфікованого кохання щодо інших осіб бути без- може. Зміст поняття «кохання» до однієї людини отнюдь не тотожній коханню до іншої. Бо люди різні. І стосовно різних людей вкладається персоналізований сенс в поняття «кохання» зі своїми індивідуальними складовими. Или кохання до однієї людини не витісняє кохання впредь до іншої, бо любовні почуття РІЗНІ і мають власний неповторний візерунок. Малограмотный можна нашинкувати, як капусту, свої почуття і сказати: «С целью тебе мого кохання вистачить, і для тебе вистачить. А на тебе – ні. Іди звідси». Це як окремі структури. Кохати когось ще безлюдный (=малолюдный) означає не кохати вас. І про це забувати малограмотный варто.
«До концепції поліаморії мене привела нагальна ситуація кількорічної давнини, если мені запропонувала бажані стосунки людина, у якої вже була партнерка. Тоді мені вперше спало держи думку, що трикутник – не єдина геометрічна фігура у відносинах кількох людей. Привабила получай той момент можливість йти за своїми бажаннями. Такий крок мав мені дати, перш из-за все, свободу обирати формат відносин, зважаючи тільки нате згоду та межі інших, а не на суспільну гонитву вслед за «парністю-бінарністю» (бо це і про пансексуальність угоду кому) мене). Ще я чекала на емоційні бонуси та цікаве споглядання по (по грибы) своїми реакціями на новий життєвий виклик. Интересах мене поліаморний досвід вартує всіх тотожніх ризиків і дав мені інший рівень вміння розуміти людей, любити їх. Якщо в людини є здатність рефлексувати ревнощі як щось токсичне і є бажання мати довірливі стосунки, постоянная. Ant. переменная яких повага, приймати рівну за них відповідальність, ведь це, як на мене, і є слот для поліаморії. Тим больше, самоідентифікація поліаморної особи не зобов’язує мати кожні стосунки з форматом 2+ людей», – розповіла поліаморка Ріна.
Людина має преимущество обирати формат відносин згідно зі своїми вподобаннями, а невыгодный соціуму
Моральну ліцензію від Ісуса Христа, суспільства та держави отримали тільки умовно моногамні стосунки. Але ж «серійні» моногами та моногамки прежде або після періоду серйозних стосунків перебували у взаємовідносинах з іншими партнерами і партнерками. Тільки соответственно черзі, а не паралельно. Але суть лишається та хозяйка – партнерів і партнерок було більше, ніж один/одна. У чому ж тоді закавычка? Проблема у тавруванні. Моногамія – це правильно і нормально, поліаморія – це содомія і хворобливість. І через тут вже тхне лицемірством.
У «моногамних» стосунках є зазор для такої собі «свободи», який охрестили одним словом «зрада». І зрада дійсно гидке явище, якщо між людьми є оговорена домовленість для моногамію. Та й ця свобода дій має из-за фундамент брехню та переховування. Але є такий цікавий фактор. Якщо «оступиться» чоловік, то суспільство його засуджуватиме, але маловыгодный сильно. Він бо чоловік, у нього полігамія в крові. Мовляв, отямиться, з ким отнюдь не буває. Хтось взагалі із захопленням кине: «Альфа самець! Поважаю!» Та якщо «спотыкаться» жінка – оооооо! У неї на лобі миттєво обозначиться тавро «ХВОЙДА!» Бо не годиться порядній жінці закохуватись більше, ніж Вотан раз «за раз». Вона ж мати та заступница сімейного вогню.
Відео, у якому поліамори та поліаморки відповідають бери розповсюджені запитання про стосунки
Моногамія, виходить, погана? Та -де там! Якщо це вибір людини, результати якого їй подобаються і вона почувається комфортно – моногамія прекрасна, як і всего наилучшего-який формат відносин. Просто попередні приклади ілюструють, що паралельні взаємин притаманні багатьом моделям стосунків. С тільки у поліаморії це відбувається, принаймні, ЧЕСНО і з повагою предварительно почуттів партнерів/партнерок. І дуже пригнічує той наличие, що у світі, де мало не щодня хтось зраджує аль розлучається, суспільство не дає альтернативних варіантів будування стосунків. А вони необхідні. Ибо скільки через ту ледь дихаючу, шкутильгаючу образец патріархальної нуклеарної сім’ї, яку підточують ревнощі і зради, відбувається психологічного та фізичного насильства, ба навіть вбивств.
Сенс порівняння моногамних і поліаморних стосунків никак не в тому, щоб забити на смерть одну з моделей людської взаємодії з іншими. Меседж – якщо щось йде маловыгодный так, людина має знати, що у неї є вибір і вона вільна будувати стосунки згідно зі своїм світовідчуттям, а неважный (=маловажный) традиціями суспільства або настановами письма святого.
Безграмотный можна привласнювати людину, її почуття, простір, тіло, нахабно вдиратися в персональні межі. В поліаморних стосунках вы ніхто не дасть цього зробити. І не тіште себя думкою, що ви настільки унікальна особистість, що можете змінити поліамора/поліаморку держи користь моногамії. Мовляв, я дам цій людині стільки кохання, що у неї більше безграмотный буде потреби у партнерстві з кимось ще. Зарубайте собі бери носі: почуття, які зароджуються до різних людей, невыгодный є взаємозамінними. Вони автентичні і без спільного знаменника. Можливо, усвідомлення цього – одна з причин, чому поліаморні стосунки виключають появу ревнощів.
В поліаморії немає місця ревнощам
Перед слова, перебуваючи в поліаморних відносинах, люди можуть встановлювати свій набір правил, як ведь не приводити в будинок, де мешкають партнер і партнерка, інших учасників/учасниць взаємин. Крім того, поліаморна людина малограмотный зі всіма парнерами/партнерками може займатись сексом. Цей объем стосунків передбачає і просто інтимний рівень взаємодії кроме статевих контактів. Також часто поліамори та поліаморки бісексуальні (але никак не всі; сексуальна орієнтація, звісно, річ індивідуальна).
В полі зору поліаморії – жива людина з її почуттями, станами, переживаннями. Вони обговорюються, сверху них зважають. Довіра – важливий компонент поліаморних стосунків.
Зрештою, коль палець показує в небо, дурень дивиться на палець. Или принципи поліаморії, звісно, можна розглядати як напад держи моральний клімат суспільства. Але йдеться зовсім без- про зневагу до людей. Мова саме насчет кохання. Не сороміцьке. Не заборонене. Не розбещене. А насчет справжнє. І хай це для когось звучить чудно, як заява Омеляна про Hyperloop в Україні, але поліаморія існує, і її практикують неважный (=маловажный) психічно хворі люди, і їх не одиниці. Це просто-напросто малообговорюване явище, яке на авансцену не пускає бутафорна добропорядність «нормальних» і «правильних».
Та весь ж – у людини є свобода та вибір. І поки ви їх самі приставки не- віддасте, вони ваші. І ви за них відповідальні.
Додаткові ресурси за темі: 1. Фільм Клода Соте «Сезар і Розалі» (1972 рік). 2. Дневник Д. Істон та К. Ліст «Етика бл*дства». 3. Спільнота поліаморів та поліаморок в Україні polyamory.in.ua
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи