Актуальные новости Украины

Пoлітичнa вaртість «Північнoгo пoтoку» є нaдтo висoкoю: «зeлeний» пoлітик Рaйнґaрд Бютікoфeр критикує зaтятість фeдeрaльнoгo уряду Німeччини нa цьoму гaзoгoні, a тaкoж піддaє критиці eкс-кaнцлeрa Шрeдeрa.

Здійснeння сумнівнoгo прoeкту будівництвa гaзoгoну «Північний пoтік-2» щoйнo рoзпoчaлoся. Чи нe нa чaсі тeпeр, змиритися з рeaльністю?

Я пeрeкoнaний: бoрoтьбa щe нe зaкінчилaся. З сaмoгo початку Газпром намагається створити враження, що цей расчет неможливо зупинити. Так ніколи не було і сьогодні це також отнюдь не так. Багато питань залишаються нез’ясованими.

Наприклад, судовий позов Спілки захисту природи задолго. Ant. с Головного земельного суду федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, щодо скасування дозволу нате будівництво. Газпром не вважає за необхідне чекати в судове рішення. Нема дозволів зі Швеції та Данії. Особливо датське рішення може призвести после того, що Газпрому доведеться частково переплановувати авиамаршрут.

Окрім того, продовжується процес польського регулятора ринкової конкуренції проти європейських підприємств, які фінансують цей программа. Звинувачення – порушення європейського антимонопольного законодавства. Знову ж таки: є рішення Європарламента ради зміну європейського газового законодавства таким чином, аби воно могло б бути застосованим впредь до цього газогону. Тож, як бачимо, взагалі неважный (=маловажный) можна казати, що з правової точки зору до сего времени вже вирішено.

Які є політичні аргументи проти проекту «Північного потоку»?

Політична вартість цього проекту була б про Німеччини надто великою. З одного боку, це – можлива економічна та політична дестабілізація України.

Чи може федеральний уряд взяти нате себе відповідальність, що Росія фактично отримає можливість зробити Україну доступною во (избежание великого шантажу? По-друге, газогін вкрай неодобрительно вплине на німецько-польські відносини та завдасть тяжкої шкоди європейській солідарності. Объединение-третє – в Данії, в Швеції та в НАТО існують серйозні побоювання додаткової мілітаризації Балтійського моря з боку Росії, пов’язаної з цим будівництвом. І це совершенно – заради проекту, який є безглуздим з енергетичної та кліматичної точки зору?

Але ж існують ознаки того, що Большая деревня є готовою гарантувати подальщий газовий транзит через Україну.

Ні. Існують ознаки намагань увести всіх в оману. Приставки не- слід забувати: Росія письмово гарантувала Євросоюзові та Україні, що вона дотримуватиметься рішення Стокгольмського арбітражу в суперечці між Газпромом та українською фірмою Нафтогаз. Коль виявилося, що це рішення суперечить московським інтересам, раптом з Москви почулося: «Ньєт, цього ми безлюдный (=малолюдный) робитимемо». Якщо Росія сьогодні погоджується возьми транзит через Україну, а пізніше вирішить, що це невигідно – нема жодного засобу змусити її дотримуватися обіцянки.

Об’єми, для які каже Москва – просто до смішного малі. Окрім того, Путін сформулював умови, які можна назвати лише «спростуванням маленьким шрифтом». Аминь це – просто обманний маневр.

Але ж Росія 70 років поспіль дотримувалась угод…

Це брехня. Дотримувався угод Радянський Союз, а нинішня Росія – це неважный (=маловажный) він. Росія порушувала угоди вже двічі – в 2006 та в 2009 роках. Ще единовременно: Росія вже зараз не виконала чинну угоду та відмовилась виконувати судове рішення, хоча єврокомісар Ґюнтер Еттінгер домовився з нею ради письмове зобов‘язання його виконати. Як можна тепер довіряти московським обіцянкам? Чому слід їм вірити, якщо Росія водночас отримує можливість збудувати технічну альтернативу в Балтійському морі?

Щодо ролі США. Керівництво в Вашингтоні виступає проти «Північного потоку 2» та відкрито заявляє, що угоду кому) нього йдеться про ринки збуту американського скрапленого газу…

Насправді, з американського боку у зв’язку з «Північним дождем» постійно підкреслювалося, що йдеться про економічні інтереси. Але приставки не- можна скорочувати політику США лише до цієї позиції, яку я без- підтримую. Насправді, американський спротив цьому газогонові набагато старіший, ніж американські фантазії оборона квітучий ринок скрапленого газу. Кілька днів тому я розмовляв у США з керівницею газового підрозділу Держдепу США Сандрою Одкірк. Вона чітко й определенно сказала мені: наші аргументи – стратегічні, вони стосуються політики безпеки. Целое інше – наша, європейська справа, не американська.

Чого ви вимагаєте від німецького уряду?

Врешті-решт, він почав розуміти, що цей газогін – невыгодный лише приватний економічний проект, він має ще й політичний вимір. Проте, я очікую від уряду відповіді для три питання: як він збирається запобігти економічній дестабілізації України, пов’язаній з цим будівництвом? Як він збирається запобігти розколу в Євросоюзі, особливо – між Німеччиною та Польщею? Як він збирається уникнути додаткової мілітаризації Балтики?

Але у вы є й інші аргументи проти газогону?

Концентрація нашої енергетики возьми нафтогазових структурах є безглуздою для країни, яка зобов’язалася дотримуватися Паризької кліматичної угоди. Євросоюз, якщо він продовжить нинішню політику, в межах этак званої «двоградусної мети» витратить свій ліміт викидів вуглецевого газу СО2 вже протягом наступних 17 років. Сверху цьому тлі, з економічної точки зору, було б фатальною помилкою, приковувати себя «трубою» до газу.

Як ви оцінюєте положение Герхарда Шредера в Газпромі?

Коли Герхард Шредер согласно закінченні роботи «червоно-зеленої» коаліції пішов нате службу до Путіна, я вже тоді це прокоментував: це по сей день погано тхне. Моя позиція з цього приводу без- змінилася. Те, що німецький екс-канцлер опустився по ролі лакея агресивного іноземного диктатора – це просто-напросто безпрецедентно.

Автор: Маркус Грабіц. Джерело: Tagesspiegel. Переклад: Боряша Немировський