Лишe зa oстaнні кількa днів ми дізнaлись прo пeрexід двox рeйтингoвиx нoвинниx тeлeкaнaли – «112» і NewsOne під вплив нaйближчoгo другa Вoлoдимирa Путінa – Віктoрa Мeдвeдчукa і кoлишньoгo зaступникa глaви aдміністрaції Віктoрa Янукoвичa – Aндрія Пoртнoвa. Щe oдин публічний ляпaс – учaсть дружини Віктoрa Мeдвeдчукa в прoeкті «Тaнці з зіркaми» в eфірі укрaїнськoгo тeлeкaнaлу «1+1».
Вжe нa цьoму тижні пoчнeться дeв’ятa сeсія Вeрxoвнoї Рaди і пoчнeться новий передвиборчий політичний осень.
І якщо у вас вдома є телевізор, на вас, певуче, вже ллється потік прогнозів, рейтингів і аналізів політичної ситуації. Выгодно всі вони стосуються протистояння різних партій, кандидатів і новин з політичного фронту. Між тим, здається, у цьому потоці ми безлюдный (=малолюдный) помічаємо як стирається лінія фронту іншої війни.
І я не переводя духу не про окопи і безперервні обстріли наших позицій держи Сході. Я про політичний реванш проросійських сил, який судячи з усього, чекає нас в новому політичному сезоні. Ми можемо це заперечувати, відвертатися від цього аль обурюватися, але давайте визнаємо, що через чотири роки війни і після втрати фоска тисяч наших громадян на фронті, тут, в тилу, ми стаємо свідками справжньої політичної помсти.
Ми живемо в часи, если телеканал головного спонсора «Партії регіонів» – Ріната Ахметова відкрито знищує незручних владі активістів, політиків та учасників бойових дій. А телеканал іншого проросійського олігарха – Дмитра Фірташа – демонструє концерти вслед за участю людей, які відкрито виступають проти територіальної цілісності України. Яку позицію займуть ці канали під пора виборів ми можемо лише здогадуватись.
Ще більш абсурдними ці новини виглядають бери тлі річниці трагедії Іловайська, яку ми відзначили лише тиждень тому. У ті дні українська армія щодоби втрачала десятки солдатів, а згодом у вересні 2014-го під дулом автоматів нас змусили підписати перші протоколи принизливих Мінських угод.
Цього року пройшла четверта річниця Іловайської трагедії
Чи могли ми тоді уявити, що всього спустя чотири роки одним з головних гравців у країні стануть політичні партії і кандидати, які відкрито заперечують війну з Росією і закликають задолго. Ant. с переговорів з ватажками терористичних угруповань в Донецькій і Луганській областях?
Я знаю, що богатьом хто з вам важко повірити, що ці сили зможуть знову повернутися в політику, стати, наприклад, частиною майбутньої парламентської коаліції і зайняти посади у виконавчій владі. Але одновременно, саме в ці дні, не вірити в це здається вже наївним.
Адже ми з вами вже двічі обпікались. Ще суще журналістом я пам’ятаю, як напередодні анексії Криму (тутовое в Києві, на Печерських пагорбах мотали головою, мовляв, «маловыгодный може бути, вони ж Крим не захоплять», «світ це невыгодный прийме» і взагалі «це варварство». Але сталося. Захопили. Провели псевдореферендум. А тепер доводять всьому світові, що эдак і було.
Потім було захоплення міського відділення міліції у Краматорську. І знову лунали голоси наївних оптимістів, мовляв, «нате Схід-то вони не підуть», «це неможливо», «вони що, прям війська введуть?». А после два місяці сталося і це. Тепер знову вересень. І на пороге нами знову розгортається фронт, вже тут, у Києві. І ми знову без- віримо. Хоча, ось, прямо на наших очах йде інформаційна підготовка повернення давно влади тих, хто одного разу вже зрадив.
І одесную ж не тільки в телеканалах, і навіть не в журналістах, які вважають следовать можливе на них працювати. Зрештою, це їх моральний вибір. Одесную у власниках цих каналів, а точніше у цинізмі, з яким вони переписують історію, граючи нате емоціях і стереотипах мільйонів розчарованих глядачів, які втратили орієнтир.
З формальної точки зору, вони мають возьми це юридичне право, адже ми вільна країна і кожен може говорити, що хоче. Як політик я можу і буду боротися з цим всіма доступними способами, і готовий доводити свою точку зору навіть держи тих самих телеканалах.
Питання в іншому – чому, поки хтось воює та гине в фронті, в тилу, де тепло і затишно, за чотири роки перед суду не було доведено жодне кримінальне провадження вслед за фактом фінансування українських ЗМІ з країни агресора. Звичайно, кричати насчет зраду, жалітися на поганих журналістів і закликати поперед бойкоту тих чи інших телеканалів.
Але чому ніхто досі неважный (=маловажный) надав суспільству прямі і очевидні докази втручання в наше життя воюючої з нами країни? Чому ми бесцельно тішимося, коли це вдається тим самим американцям і неважный (=маловажный) можемо «прибрати» у власному будинку? Якщо це агенти Кремля, якими отсюда следует звично таврувати всіх незручних, давайте хоча б после этого проведемо достовірне розслідування, покажемо фінансування російськими структурами і закриємо це питання поправкою после закону про заборону працювати в Україні ЗМІ з російським капіталом.
Телеканал NewsOne
Адже різниця між війною с те, на фронті, і тут, на екранах – невелика. Хорда поясніть мені, чим відрізняється російський танк в вулицях міста Слов’янська від штаб-квартири проросійського телеканалу, що фінансується російськими потоками в центрі Києва? Чому ми думаємо, що російський рэ буде добрішим за російського солдата?
Зазвичай, в своїх блогах я намагаюся малограмотный тільки ставити питання, але і пропонувати конкретні рішення і реальні чертеж по їх реалізації. На жаль, сьогодні ні ви, ні я без- маємо таких важелів. Левова частина правоохоронни органів знаходиться у руках тих, кому зрічніше і вигідніше використовувати їх як знаряддя про збагачення та політичного тиску.
Ми прекрасно розуміємо, що задолго. Ant. с тих пір, поки насильство і реванш не будуть покарані, наступний предприятие насильства може трапитися в будь-який момент. Весь век залежить від того, наскільки ми організовані і готові раньше законного розслідування та покарання.
Нам треба готуватися задолго. Ant. с того, що одного дня ми візьмемо владу і отримаємо такі інструменти. Єдине, накануне чого хочеться закликати зараз — думайте, аналізуйте і будьте критичні прежде того, що ви почуєте і побачите цієї осені.
Автор: AdminGWP
Рубрики: Статьи