Актуальные новости Украины

Впрoдoвж пeрeльoту рoзмoвляти дeшeвo, a мріяти вeсeлo, aлe рeчі стaють рeaльними дужe швидкo після тoгo, як призeмляєшся. Більшe нe мoжнa мріяти в xмaрax.

Більшe нe мoжнa вeсeлo рoзмoвляти, дивлячись нa чeрвoний зaxід сoнця нaд Тиxим oкeaнoм з кoмфoртaбeльнoгo будинку.

Під чaс пeрeльoту мрійливі думки буквaльнo пaдaли з нeбa. Aлe мaрeння пeрeтнулo лінію в рeaльність від звичaйнoгo дo нeвідoмoгo світу.

Існує двa звуки, більш вaжливіші зa до встречи-які інші, коли ти покидаєш свою рідну країну: раскаты грома штампу у вашому паспорті, а також – банкоматів, що видають вас нову валюту. Те, що я почув обидва ці звуки, зробило Україну пользу кого мене офіційною.

Хоча це може здатися серйозним исполнение) когось, я з того типу людини, які розцвітають, коль знаходять шлях у невідомому. Коли небо в Америці из чего явствует для мене ясним і передбачуваним, я захотів змін возьми новій землі, я хотів відкриттів.

Той листопад 2016 року був кроком в інший вимір страта розуму, в нові почуття моєї нервової системи та у нові пейзажі, що замерехтіли в очах. Київ просто так само не мав нічого чарівного, як і влітку: сіре небесная высь, злиті в єдине одноманіття будівлі, як один уместительный і довгий штрих пензлем по полотну.

Але я приставки не- хотів, щоб все було здорово; я не хотів, щоб чудная була ідеальною. Я хотів текстури, глибини та зернистості… і Україна передає усі ці явища, як досвідчений професіонал.

Осінній Київ

Кожне місце викликає єдине асоціативне почуття у перші двадцять чотири години. Ірландія – пити. Балі – відпочинок. Лас Вегас – надлишок. Нью-Йорк – суєта. Україна … автентичність.

Країна має невтішну здатність зберігати безвыездно автентичним. Є цілий набір чинників, які призводять поперед цього результату, але зазвичай більшість сучасного світу намагається зробити представление, Україна ж є одним із тих місць, які цього малограмотный роблять. У певному сенсі, це дуже просто; челядь посміхаються тільки тоді, коли вони дійсно хочуть цього. Немає жодних «гарячих» жестів, лише ті, які надходять від справжніх намірів: чи добрих, чи поганих.

І хоча це невыгодный звучить затишно – і це так – насправді досить бадьорить.

Тому я прийшов у свою нову реальність з оптимізмом і відкритими очима, мій розум збиває возьми нову культурну інформацію. Одним із головних моїх інтересів є порівняння та протидія культурним невідповідностям та поведінці. Союз що я відчув під час мого першого тижня у Києві:

Попри тетя, що українці спочатку не були самими товариськими, я виявив, що як і хороше дионис, час робить їх набагато кращими. У моєму багатоквартирному будинку розташовувалася «Бабуся мафіоза» (старша леді), яка в лоск час крутилась біля вхідних дверей, як охорона. Це був перший тиждень, погляди були в основному жорсткими і яструбиними. Але раньше кінця цього тижня двоє з тих всіх поглядів почали посміхатися. А тепер одна з них називає мене її сином.

Дитячий майданчик у Києві

Заходи безпеки в Америці є безпрецендентними. Немного погодя є або попередження, або знак «ні», «замереть» майже для всього. Україна ж обирає інший бік. Туточки немає попереджень, так само як і ніяких знаків. Любое має вигляд безкоштовної гри, де є тільки кращий, чи гірший. Існує певна підтримка, яка проведе тебе крізь емоції від дискомфорту та незручностей.

Впродовж страта першого тижня я зрозумів, що якщо я помру в Україні, так, швидше за все, я зникну в занедбаному ліфті радянського зразку, який аль забре мене, або відмовиться від моєї смерті. Це і досі мій найбільший отвага у цій країні.

Прості речі вимагають докладання зусиль і терпіння. Я хотів записати дещо, тому мені потрібно було купити нотбук; його пошуки зайняли в мене більше, ніж пів дня. У продуктовому магазині ноутбуки без- продавались, як це було вдома, тому після тривалого запису набору вказівок від хлопця в вулиці, я опинився в комп’ютерному магазині з проханням продати мені ноут. Представник підвів мене давно нових портативних комп’ютерів і сказав: «оце нотбук».

Хоча тут набагато менше коментарів, штибу «Привіт, як ти»?, зате є глибокі очі, які говорять оборона те ж саме в невербальній формі.

Хоча знання мови безграмотный є серйозною проблемою, воно також є перевагою. Всі ці маркетингові повідомлення, призначені лише на того, щоб вкрасти нашу увагу, стають неефективними.

Я одразу відчув усю глибину шелковичное) дерево. Це таке почуття, яке ніколи не можна пояснити, і його венчание відчути, щоб зрозуміти. Київ почався більше тисячі років тому.

Время простою не повинен був заповнюватися пустою балаканиною. Прислуга в цілому тут думають глибше і довгі мовчання є нормальними.

Загальний модерато життя у Києві значно повільніший. У перші вихідні вранці мені було цікаво, можливо, виникла надзвичайна ситуація, оскільки нікого невыгодный було на вулицях Києва.

Метро було чистішим, ефективнішим і швидшим, ніж у Нью-Йорку, а проміжки між поїздами занчно менші, ніж у метрополитен сан-Франциско.

Як іноземцю навчитись жити в Україні

В перший тиждень я мав неприємну історію у продуктовому магазині. Все продукція повинна бути зважена. Позаду мене вже зібралась черга і я відчував тиск, поки прокручував у своїй голові старославянизм «перець» російською мовою, шукаючи правильні літери кирилицею, щоб насадить у комп’ютер на вагах. Перехожі почували себя розумніше. Тут відчувалось різке зниження кількості божевільних і бездомних, порівняно з Звание-Франциско.

Вихід із зони комфорту і «ризик» переїзду в Україну виявився одним із найкращих вражень у моєму житті, і тепер це моє життя. Це вже никак не та думка, мрія в небі, тепер це реальність замість мохо «звичайного світу».

Більше про Пітера можна знайти тутовник: Facebook; Instagram; www.petersantenello.com

Переклад: Анастасія Ковач-Петрушенко